Рю та Джейн
Як день та ніч
Як же важко коли тебе не розуміють,скільки людей ти зустрічаєш щодня,але чому ніхто не може зрозуміти тебе?Ти не можеш знайти своє місце в цьому житті.
І не кажіть,що з вами такого не було.
Для Рю сьогодні був поганий день. Непорозуміння з рідними,сварка з хлопцем(чому завжди якісь чудаки зустрічаються в житті?),завал на роботі. Сьогодні доведеться змінити чашку гарячого чаю на стаканчик горючого. Давно вона не заходила до пабу «Градус Деґа».
Молода дівчина невисокого зросту,шатенка з гарними карими очима,що доповнюються сяйвом зірки. Так,ось така є Рю. Вона знову відчиняє дубові двері цього старого пабу,колись тут вона гарно відгуляла свої іменини,але тепер вона хотіла забутись.
Атмосфера тут на рівні. Люди не прийшли напитись,вони прийшли гарно провести свій час. Підвальне приміщення,стіни розфарбовані в різні ніжні кольори,але ніби з них вичавили всю їх яскравість,родзинка пабу-це те,що на стінах картини видатних майстрів пензля(звісно,це копії,але наскільки ж це чарує око).
- З чого дівчина почне свій вечір?- промовив бармен.
- Дівчина бажає бурбона,- з посмішкою відповіла Рю.
- Можливо,щось не таке міцне?
- Ні,сьогодні потрібно починати тільки з бурбону.
За секунду бармен напій золотистого кольору стояв перед Рю.
- Перша за рахунок закладу,приємного вам вечора,- витираючи якусь склянку,додав бармен.
Проблеми повністю поглинули Рю,вона думала,що бурбон дозволить їй розслабитись,але нічого не допомагало.
- Я тут так старалась,грала,співала,всі аплодували і тільки ти тут сиділа і похмуро дивилась в свою порожню склянку. Бармен,онови дівчині! Сьогодні не той день,щоб дивитись в порожнечу. І мені мій улюблений портвейн не забудь принести!- промовила незнайомка,що підсіла за барну стійку поряд Рю.
- Тобі не досить? Дівчині я наллю,але не тобі,Джейн! Ти ще винна дві пісні за попередню склянку,- суворо видав бармен.
- Ах ти,ось так в наш час цінується талант? Душа прагне пального! Душа треба морфін!
- Йди вже!
- Красуне, наступна пісня для тебе. Не смій сумувати!- ніжно прошепотіла Джейн на вушко Рю.
Це привернуло увагу Рю.(Невже хтось її помітив?Просто так?Ні,всі вони однакові)
Але все таки вона знову зробила декілька ковтків з склянки та розвернулась до сцени.(Ця Джейн хто вона?Вона-інша?Щаслива?Спокійна та нестримна?!)Джейн грала на гітарі та співала,це були її пісні,але писала їх не вона,їх писало її серце,життя,душа. Рю було важко дихати,вона забула як вдихати повітря,коли слухала голос золотоволосої гітаристки. Ні,це не був просто голос,це…біль,радість,трагедія та щастя-життя.
- Ну що,маленька,як тобі?- запитала Джейн.
- Ти була неймовірна!
- Чому була?Я і тепер на висоті. Давай випиймо ще,- з посмішкою додала Джейн.
За останні місяці Джейн була єдиною,хто справді слухав Рю. Вони розповідала один про одного,адже завтра вони вже не зустрінуться,тому чому б не розповісти. Склянка за склянкою,розповідь за розповіддю,сльози,сміх,посмішки.
Минуло три місяці…
Сьома ранку,а дехто вже готує собі сніданок. Кухонна раковина стає все більш завантаженою,олія шкварчить на сковорідці,а вода кипить в каструлі. Рю в тепленьких носочка на холодній кухонній плитці,ніби на зимовому катку граціозно пересувається від холодильника до плити і навпаки. В одних чорних трусиках та в сірій кофтині,що висіла на ній ніби палатка,в яку вона завжди могла сховатись з довгими рукавами,які вона підкочувала лише під час хазяйнування на кухні.
- Ух,нарешті я це приготувала,- з посмішкою в голос промовила Рю.
Вона скинула свого фартуха та пішла до спальної кімнати. Зупинившись біля ліжка,вона побачила як Джейн скрутила ковдру накривши нею свою ліву ніжку,а праву закинула на саму ковдру. Рю була щаслива таке бачити,ледь стримуючи сміх,вона легенько заповзла на ліжко і,мов маленьких котик,на колінах спираючись на дві руки поповзла до голови Джейн. Достатньо наблизившись вона хотіла доторкнутись свої напруженим вологим язиком губ Джейн,але та тільки грала роль,вона не спала,а як завжди чекала на Рю. Дівчина відкрила очі,можна було побачити певну іскру в її очах,і швидко,мов блискавка,підняла голову схопивши язика Рю в повітрі та сама стала ініціатором такого не планованого поцілунку. Джейн схопила Рю та перекинула на спину,а сама осідлала її зверху і продовжила куштувати губи дівчини.
- Досить,сніданок холоне,- ледь вирвавшись з поцілунку тихо промовила Рю.
- Ну ще разочок,- благаючим голосом прошепотіла Джейн.
Тепер Рю потягнулась до її губ.
Але якою була Джейн?Це була струнка золотоволоса білявка з просвітами чорних локонів. Вона була талановитою гітаристкою,неперевершеним майстром слів та нот. Вона носила тільки джинси,що гарно підкреслювали її сідниці,але завжди намагалась приховати свої неймовірні пишні груди,тому носила тільки чоловічі сорочки,що були їй на один чи два розміри більші.
Щодня вони снідали разом,Рю завжди поспішала на роботу,а Джейн намагалась кожного разу спокусити її і затягнути до ліжка,тому вона ніжно та повільно брала до рота ложку ніби не їла щось,а спеціально обсмоктувала її або ж вона пристрасно закусувала свої губи не відводячи погляду від Рю.
Сьогодні все було так же. Джейн не бажала відпускати свою дівчинку на роботу і всіма способами намагалась її затримати.
- Тільки не сьогодні,- сердито промовила Рю.
- А що я? Я нічого,- відповіла Джейн і провела своїм язичком навколо рота.
Рю навіть не могла зрозуміти,що в думках у Джейн тепер. Раптово,у Джейн випала виделка з рук і вона зникла під столом,згодом Рю відчула її знизу,спочатку її шершаві пальчики,а потім її вологий язик…
…Сьогодні Рю запізнилася на роботу.
За Джейн залишилось вимити посуд. Ось так вони жили. Дві дівчини. День у день.
Додому Рю приходила пізно ввечері,а Джейн готувала вечерю.
Ключ в дверях. Вона вже тут.
- Привіт, Джі,я вдома,- стомлено але з нотками радості крикнула Рю.
- Чому сьогодні так довго?- обурено промовила повністю оголена Джейн,що вийшла з кухні,тримаючи в руках якийсь кухонний рушник.
- Багато тексту треба було опрацювати,тому трохи затрималась.
- Ех,давай швидко роздягайся і в душ!
- Ага,біжу. Сьогодні щось оригінальне на вечерю?
Швидко знявши чобітки,Рю підбігла до подруги,взявши її руками за сідниці та поцілувала свою солодку.
- А коли це у мене не було оригінального та найсмачнішого?- знов відвідавши смак губ Рю,відповіла Джейн.
- Все,все,я біжу,- прокричала біжучи до спальні Рю
Вечірній душ-завжди для обох!Вони довіряли один одному,Рю довіряла себе в руки Джейн і Джейн довіряла себе в руки Рю. Бувало вони сиділи в ванній доти доки гаряча вода не змінювалась на холодну,але завжди вони засиджувались стільки,що вечерю ніколи гарячою не куштували.
…
- Вечеря як завжди на вищому рівні,- виразила свою похвалу Рю.
- Ну видно,хто тут шеф,- сміючись сказала Джейн.
- Ха,а я від тебе ніколи ніякої подяки не чула.
- Звісно не чуєш,коли я виражаю свою вдячність,то ти завжди стогнеш,- ледь стримуючи сміх,відповіла Джейн.
У відповідь на це Рю тільки почервоніла.
Рю втекла до вітальні,щоб знайти деякі папери для роботи,а Джейн вирушила на боротьбу з посудом.
Вже давно стрілка годинника перевалила за дванадцяту,Джейн лежала в ліжку,гортаючи стрічку новин в Твіттері,коли до кімнати зайшла Рю.
- Що ж,голубко? Порозважаємось?- стоячи біля дверей,запитала Рю,показуючи наручники своїй подрузі.
- Ну ходи до мене,- відклавши телефон,з хтивою посмішкою Джейн поманила Рю до себе пальцем.
25.11.2017
Як же важко коли тебе не розуміють,скільки людей ти зустрічаєш щодня,але чому ніхто не може зрозуміти тебе?Ти не можеш знайти своє місце в цьому житті.
І не кажіть,що з вами такого не було.
Для Рю сьогодні був поганий день. Непорозуміння з рідними,сварка з хлопцем(чому завжди якісь чудаки зустрічаються в житті?),завал на роботі. Сьогодні доведеться змінити чашку гарячого чаю на стаканчик горючого. Давно вона не заходила до пабу «Градус Деґа».
Молода дівчина невисокого зросту,шатенка з гарними карими очима,що доповнюються сяйвом зірки. Так,ось така є Рю. Вона знову відчиняє дубові двері цього старого пабу,колись тут вона гарно відгуляла свої іменини,але тепер вона хотіла забутись.
Атмосфера тут на рівні. Люди не прийшли напитись,вони прийшли гарно провести свій час. Підвальне приміщення,стіни розфарбовані в різні ніжні кольори,але ніби з них вичавили всю їх яскравість,родзинка пабу-це те,що на стінах картини видатних майстрів пензля(звісно,це копії,але наскільки ж це чарує око).
- З чого дівчина почне свій вечір?- промовив бармен.
- Дівчина бажає бурбона,- з посмішкою відповіла Рю.
- Можливо,щось не таке міцне?
- Ні,сьогодні потрібно починати тільки з бурбону.
За секунду бармен напій золотистого кольору стояв перед Рю.
- Перша за рахунок закладу,приємного вам вечора,- витираючи якусь склянку,додав бармен.
Проблеми повністю поглинули Рю,вона думала,що бурбон дозволить їй розслабитись,але нічого не допомагало.
- Я тут так старалась,грала,співала,всі аплодували і тільки ти тут сиділа і похмуро дивилась в свою порожню склянку. Бармен,онови дівчині! Сьогодні не той день,щоб дивитись в порожнечу. І мені мій улюблений портвейн не забудь принести!- промовила незнайомка,що підсіла за барну стійку поряд Рю.
- Тобі не досить? Дівчині я наллю,але не тобі,Джейн! Ти ще винна дві пісні за попередню склянку,- суворо видав бармен.
- Ах ти,ось так в наш час цінується талант? Душа прагне пального! Душа треба морфін!
- Йди вже!
- Красуне, наступна пісня для тебе. Не смій сумувати!- ніжно прошепотіла Джейн на вушко Рю.
Це привернуло увагу Рю.(Невже хтось її помітив?Просто так?Ні,всі вони однакові)
Але все таки вона знову зробила декілька ковтків з склянки та розвернулась до сцени.(Ця Джейн хто вона?Вона-інша?Щаслива?Спокійна та нестримна?!)Джейн грала на гітарі та співала,це були її пісні,але писала їх не вона,їх писало її серце,життя,душа. Рю було важко дихати,вона забула як вдихати повітря,коли слухала голос золотоволосої гітаристки. Ні,це не був просто голос,це…біль,радість,трагедія та щастя-життя.
- Ну що,маленька,як тобі?- запитала Джейн.
- Ти була неймовірна!
- Чому була?Я і тепер на висоті. Давай випиймо ще,- з посмішкою додала Джейн.
За останні місяці Джейн була єдиною,хто справді слухав Рю. Вони розповідала один про одного,адже завтра вони вже не зустрінуться,тому чому б не розповісти. Склянка за склянкою,розповідь за розповіддю,сльози,сміх,посмішки.
Минуло три місяці…
Сьома ранку,а дехто вже готує собі сніданок. Кухонна раковина стає все більш завантаженою,олія шкварчить на сковорідці,а вода кипить в каструлі. Рю в тепленьких носочка на холодній кухонній плитці,ніби на зимовому катку граціозно пересувається від холодильника до плити і навпаки. В одних чорних трусиках та в сірій кофтині,що висіла на ній ніби палатка,в яку вона завжди могла сховатись з довгими рукавами,які вона підкочувала лише під час хазяйнування на кухні.
- Ух,нарешті я це приготувала,- з посмішкою в голос промовила Рю.
Вона скинула свого фартуха та пішла до спальної кімнати. Зупинившись біля ліжка,вона побачила як Джейн скрутила ковдру накривши нею свою ліву ніжку,а праву закинула на саму ковдру. Рю була щаслива таке бачити,ледь стримуючи сміх,вона легенько заповзла на ліжко і,мов маленьких котик,на колінах спираючись на дві руки поповзла до голови Джейн. Достатньо наблизившись вона хотіла доторкнутись свої напруженим вологим язиком губ Джейн,але та тільки грала роль,вона не спала,а як завжди чекала на Рю. Дівчина відкрила очі,можна було побачити певну іскру в її очах,і швидко,мов блискавка,підняла голову схопивши язика Рю в повітрі та сама стала ініціатором такого не планованого поцілунку. Джейн схопила Рю та перекинула на спину,а сама осідлала її зверху і продовжила куштувати губи дівчини.
- Досить,сніданок холоне,- ледь вирвавшись з поцілунку тихо промовила Рю.
- Ну ще разочок,- благаючим голосом прошепотіла Джейн.
Тепер Рю потягнулась до її губ.
Але якою була Джейн?Це була струнка золотоволоса білявка з просвітами чорних локонів. Вона була талановитою гітаристкою,неперевершеним майстром слів та нот. Вона носила тільки джинси,що гарно підкреслювали її сідниці,але завжди намагалась приховати свої неймовірні пишні груди,тому носила тільки чоловічі сорочки,що були їй на один чи два розміри більші.
Щодня вони снідали разом,Рю завжди поспішала на роботу,а Джейн намагалась кожного разу спокусити її і затягнути до ліжка,тому вона ніжно та повільно брала до рота ложку ніби не їла щось,а спеціально обсмоктувала її або ж вона пристрасно закусувала свої губи не відводячи погляду від Рю.
Сьогодні все було так же. Джейн не бажала відпускати свою дівчинку на роботу і всіма способами намагалась її затримати.
- Тільки не сьогодні,- сердито промовила Рю.
- А що я? Я нічого,- відповіла Джейн і провела своїм язичком навколо рота.
Рю навіть не могла зрозуміти,що в думках у Джейн тепер. Раптово,у Джейн випала виделка з рук і вона зникла під столом,згодом Рю відчула її знизу,спочатку її шершаві пальчики,а потім її вологий язик…
…Сьогодні Рю запізнилася на роботу.
За Джейн залишилось вимити посуд. Ось так вони жили. Дві дівчини. День у день.
Додому Рю приходила пізно ввечері,а Джейн готувала вечерю.
Ключ в дверях. Вона вже тут.
- Привіт, Джі,я вдома,- стомлено але з нотками радості крикнула Рю.
- Чому сьогодні так довго?- обурено промовила повністю оголена Джейн,що вийшла з кухні,тримаючи в руках якийсь кухонний рушник.
- Багато тексту треба було опрацювати,тому трохи затрималась.
- Ех,давай швидко роздягайся і в душ!
- Ага,біжу. Сьогодні щось оригінальне на вечерю?
Швидко знявши чобітки,Рю підбігла до подруги,взявши її руками за сідниці та поцілувала свою солодку.
- А коли це у мене не було оригінального та найсмачнішого?- знов відвідавши смак губ Рю,відповіла Джейн.
- Все,все,я біжу,- прокричала біжучи до спальні Рю
Вечірній душ-завжди для обох!Вони довіряли один одному,Рю довіряла себе в руки Джейн і Джейн довіряла себе в руки Рю. Бувало вони сиділи в ванній доти доки гаряча вода не змінювалась на холодну,але завжди вони засиджувались стільки,що вечерю ніколи гарячою не куштували.
…
- Вечеря як завжди на вищому рівні,- виразила свою похвалу Рю.
- Ну видно,хто тут шеф,- сміючись сказала Джейн.
- Ха,а я від тебе ніколи ніякої подяки не чула.
- Звісно не чуєш,коли я виражаю свою вдячність,то ти завжди стогнеш,- ледь стримуючи сміх,відповіла Джейн.
У відповідь на це Рю тільки почервоніла.
Рю втекла до вітальні,щоб знайти деякі папери для роботи,а Джейн вирушила на боротьбу з посудом.
Вже давно стрілка годинника перевалила за дванадцяту,Джейн лежала в ліжку,гортаючи стрічку новин в Твіттері,коли до кімнати зайшла Рю.
- Що ж,голубко? Порозважаємось?- стоячи біля дверей,запитала Рю,показуючи наручники своїй подрузі.
- Ну ходи до мене,- відклавши телефон,з хтивою посмішкою Джейн поманила Рю до себе пальцем.
25.11.2017
Коментарі