Ярмак - Прометей

erorkaaa

Думки тануть, і по волі, Знову лину я мінором, За країну, що в неволі, День і ніч тим диким болем, Крихти віри й ті кайдани Розриває від скорботи... Ярмак казав: "Сміливих воїнів 3 нас виховала земля-мати" І я вірю у слова, й у здатність Від нечисті наш світ очистити Коли націю ведуть такі як Він Ми заспіваєм в очі смерті гімн, Й для держави станем панцерем, Та гордо крикнем: "Слава Україні!" Чоловік цей - Прометей Відчайдух, солдат і волонтер Що шука для держави Панацею Сам, з перших днів на фронті В собі вбивши малороса Убиває ту орду, що пре на нас Ще від короля Данила Чоловік цей - музикант Співак, поет і голос покоління, Патріотичний дух моїх бажань, Честь, відвага і прозріння, Шлях до кращого майбутнього Де нас чекає вільна Україна!

2024-02-29 08:34:26

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11527

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3331