Вірші
...
Ні краплі жалю, лише краплі надії
На спокій між морем, що з крові
Все плине тілами навколо руїни
Тієї ж надії котра загубилась в неволі
В полоні міста, яке в полоні страждання
Зруйноване, вбите проте не забуте
Ненавистю демонів - живе старанням
Щоб знову розцвісти у пишній свободі
Лунає свист а за ним вже і вибух
Я не помер? Так, мені пощастило...
Старання квапливо руйнує мурали
Вбиває людей, що так хочуть пожити
Байдуже чи рідних, адже всі стягують рани
Я хочу сказати
1
0
166
Я готовий платити
Відчувається мов монополія,
Повсякденний мій біль та я
Й здається, я все-ж не залежний
Втім через літа все стає протилежним
Маю на думці, що це через мене
Давно б не боліло як-би я не ранив
Проте це все творчість лине по тілу
Вбиваю себе, щоб грати на лірі
Так хочу вище, та тану в підніжжі
Для тебе я милий для себе я грішний...
В пошуках сенсу: каністри, підпал,
Створив своє пекло в яке й упав
Тут ліс самовбивць Аліґ'єрі навколо
Система права, чи доля потвора?
Клітка реальність, свобода - абстракція
Знаю висока, на жаль, в мистецтва ціна
0
0
166
Ярмак - Прометей
Думки тануть, і по волі,
Знову лину я мінором,
За країну, що в неволі,
День і ніч тим диким болем,
Крихти віри й ті кайдани
Розриває від скорботи...
Ярмак казав: "Сміливих воїнів
3 нас виховала земля-мати"
І я вірю у слова, й у здатність
Від нечисті наш світ очистити
Коли націю ведуть такі як Він
Ми заспіваєм в очі смерті гімн,
Й для держави станем панцерем,
Та гордо крикнем: "Слава Україні!"
Чоловік цей - Прометей
Відчайдух, солдат і волонтер
Що шука для держави Панацею
Сам, з перших днів на фронті
В собі вбивши малороса
Убиває ту орду, що пре на нас
Ще від короля Данила
Чоловік цей - музикант
Співак, поет і голос покоління,
Патріотичний дух моїх бажань,
Честь, відвага і прозріння,
Шлях до кращого майбутнього
Де нас чекає вільна Україна!
0
0
202
Twoja łzą
Chcę tak, żeby to nie miało sensu
Cierpienie, które w każdym z nas
Co czasami wygląda na nonsens
Ta w oku mówi czym jest strach
Łzą, która płynie jakby raz ostatni
Ale nie! Codzienne wszystko od nowa
Ile dni minęło, nadal jest to trudno
Ale jestem z tobą od rana do wieczora
I chcę nauczyć się rozumieć świat,
Ta czemu ludzie są czasami dziwni
Oprócz zrozumienia, czego potrzebujesz
Żeby później pokazać to dla ciebie
Naprawdę, wiem, że jest ci czężko
Wiem, bo jestem taky sam
1
0
202
В моїх блуканнях...
В них немає ні шири, ні довжини,
В них закони геометрії безсильні
Скільки голову лама - не знайти,
Тієї правди, як не шука тактильно...
Та раз за разом все стає світліше
Скрізь призму пройденого шляху
Я вперше не шкодую своїх рішень
Хоча інколи й ночую не під дахом
В моїх блуканнях є вогонь - вона,
Яку немов би моя уява вигадала
Те полум'я в фужер. Кров її з вина
П'янію трактом, де земля незвідана
Поволі плине час, тане розсуд мій
Доки йду в далекі далі, у чужі краї
Шукаю майбутнє серед своїх мрій
Та б'юся об вердикт зробленої дії
0
0
129
Четверта ранку
Під ливнем сліз неба я тихо,
Заблукав, сиджу під мостом
Майже промайнуло вже літо
Я з думками своїми в унісон
Не бачив давно рідних друзів
По течії життя все далі пливу
Й доки всі ллють алко до пуза,
Я десь під мостом пропливаю
Тріпочучи голову мистецтвом
Зустрічає мене просто неба,
Мій світанок останньої п'єси
Чи просто обмовка за Фрейдом...
Відтепер тіло взагалі без вагань
Лише вперед прямує мій погляд,
Все до почуттів скрізь старання
І в майбутньому зникне тривога
3
0
163
Нонконформізм
Блукаю у вимірі власних думок
Доки ця мала думає, що я у її ніг
Хоч для мене вона - мінімум сенсу
Забуду до вечора як попсову пісню
Ламаю систему свого сприйняття
Майже кожного дня, кожного дня...
Все бачу інакше, воно бачить мене
Ми десь на границі шукаєм тире
Шукаєм причини не з'їхати з глузду
Навряд чи те вийде, ми божевільні
Ми все ж божевільні, ми божевільні...
У старанні зблизитись кутаємось в іній
Поволі, на ранок не мов би з синцями
Я знов прокидаюсь у холодній спальні
1
2
150
Мій діаманте...
Трепет твоїх губ, так, знаю ти хотіла
Чому доля до мене зовсім не мила?
Відчуваю тривогу, по тілу мурашки
Якщо тебе втрачу - це буде поразка
Ти ліпше наркотиків, ліпше за секс
Люблю тебе потайки, ти моя честь
Я стану повітрям котре ти вдихаєш
Ну ж бо вдихай, вдихай повні легені
Пристрасть мішаєш в моєму бокалі
Коли там до біса страждання і болі
Сьогодні з тобою від щастя по небу,
Я тану в повітрі та в твоїй потребі
Інакше життя вже нічого не варте
Тож будемо разом, мій діаманте...
1
1
179
Ти справді хочеш зрозуміти?
Тиша кімнатного спокою, лячно
Дедалі прохолодніше подумки
Знов сперечання з клятою ніччю,
Ми таки не дійдем консенсусу
Вона примара омріяного щястя,
Котру нарешті накрию вуаллю
Та лиш щоб ніхто не здогадався,
Придушу і ніжно обійму за талію...
Доки подих самотній її покида,
Устам насолоду в останнє надам..
На моїх колінах заснуло дівча,
І з того моменту, мене не стало..
0
0
162
