- Чому деякі люди - такі кончені?
- Ти про якогось хлопця, чи про якусь країну?
- Мабуть, про все одразу...
- Ну, дивися... Якщо про країни, то тут дуже складна штука. Люди - завжди діти. Вони хочуть гратися. Якщо ти - тиран, то ти хочеш одразу всі іграшки. І тебе бісить сама думка про те, що ними може гратися інша дитина. Що треба ділитися. А ще... є дещо, не дуже популярне. Тобі не сподобається.
- Та кажи вже... - Віл з очікуванням подивилася на рогатого друга.
- Все у цьому всесвіті так чи інакше діє за певними законами. Навіть я. І є дещо, типу долі. Доля людей - об'єднуватися. Люди це відчувають, і намагаються йти шляхом долі. Але...
- Але що, блять?
- Але так, як вміють. Хтось об'єднався дипломатичним шляхом, а хтось не вміє так. А вміє через захоплення та силове приєднання. Типу робить те, що мусить, просто через дупу.
- Трясця, тобто наш довбанутий сусід, що хоче новий Совок, просто йде за долею Всесвіту?
- Саме так. Просто своїм тупим та збоченим шляхом. Як вміє.
- Пиздець... А що з хлопцями? Хоча... мені здається, вони просто тупі?
- Майже вгадала. Але все дещо складніше.
Віл оглянула кімнату в пошуках щоденника. Ці думки треба було б записати. Бо як завжди - вранці і не згадає.