4 Розділ
Відкриваються двері, і.....О ні. Там стоїть Він.
—Проходь. -,Олена Іванівна вказує рукою на місце біля дошки, де він вже і стоїть.— Познайомтесь,діти, це —Тім. Думаю, ви знайдете спільну мову, а зараз, хлопче , сідай на вільне місце.
  Софія швиденько оглядаються по класу, і розуміє, що єдине вільне місце у всьому класі—біля неї.
Чорт!Тільки не це!Мало того, що він закохав мене в себе,перевівся до нашої школи, мабуть навіть переїхав в наше місто. Хоча не мабуть, він же не їздив би у цю школу щоденно по сотні кілометрів з інших міст. Так от, то він ще й буде її однокласником, і взагалі, окупує її парту. Це просто жах!Соні це не дуже подобається. Але думка про те, що у них може щось все-таки та й вийти, заспокоює дівчину.
    —Привіт,-дівчина привіталась першою.
—Привіт .Ти тут вчишся?Хоча дурне питання.
—Згодна.
—Так, третя парта!Я бачу ви вже здружилися!Тиша!-,Олена Іванівна врятувала ситуацію.Софія вже думала,що їм доведеться розмовляти весь урок. Але попереду був ще цілий день.
    На перерві Соню перестріла Ліза.
—Ну як там справи?Як тобі новенький. Бо я бачила, що ви розмовляли.
—Та то так, про урок.-, викрутилась дівчина.
   Після уроків до неї знову підійшов Тім, і запропонував сьогодні ввечері прогулятись в тому парку, де вони познайомилися.
—Ну, незнаю. Мені треба подумати.
   Софія дуже хотіла піти, але намагалась не виказати цього. Але її очі просто палали від радості.
—Облиш, я ж бачу, що ти хочеш.Чекаю тебе сьогодні о сьомій біля того кіоску з морозивом.
Хлопець зрозумів що дівчина також закохана в нього, і почав поводитися набагато впевненіше.
                                    ***
   Ми з Елізабет ще трохи прогулялась по парку і розійшлися по домівках.
    Блін!Завтра до школи!Я ж там нікого не знаю!Це якийсь капець просто. Сподіваюсь, ми з всіма здружимось.
    Вранці я прокинувся, зібрався і пішов на лінійку. Це мій перший і останній рік у цій школі.
   Після завершення лінійки всі пішли у клас, я ж залишився позаду.Стоячи вже під дверима класу, чую як вчителька каже мені ввійти. Я заходжу і мій погляд падає на неї. Я в її класі. Оу, та там ще Ліза позаду. То в мене все-таки буде з ким тут поговорити. Мені дозволено сісти на вільне місце, а воно тільки одне—біля Соні.Я сідаю.Вона привіталась першою, я відповів.Сподіваючичь що ми поговоримо, я почав ставити якісь дурні питання, але вчителька зробила зауваження і до кінця уроку мовчали всі.
    Після уроків я підійшов до Софії, і запропонував піти прогулятись ввечері по парку. Побачивши, що її очі засяяли, я втішився, зрозумівши, що в мене все ж є шанси. Я став впевненішим , і назначив зустріч на сьому.
                                     ***
   Чорт!Я ж запізнююсь!Що він про мене подумає?А хоча...Він хотів гуляти,нехай тепер чекає.
    Софія весело усміхнулася і підморгнула сама собі у дзеркало.
  Вона виглядала як завжди красиво, незважаючи на те, що була одягнена в шорти і футболку, і взулась в кеди.
‌   Він побачив її, і серце закалатало в грудях. Вона побачила його, і ледь не зомліла з хвилювання. Все це виглядало як побачення. О,так!Він запросив її на перше побачення.
‌Вони весь час гуляли парком, їли морозиво, стрибали, веселились,як малі діти...Їм було добре разом, і обоє це розуміли. Але ні Соня,ні Тім, не могли цього визнати, хоч і знали,що подобаються одне одному.
‌ Чим далі, тим гірше. Ось їм вже треба прощатись. Але як?Поцілунок не підходить, обійми також. Але це нікого не зупиняло. Тому вони обійняли сьогодні, Тім поцілував дівчину у щічку і побіг у своїх справах.
‌ Вони обоє ледь не луснули від щастя.