1 Розділ
Софія стояла на порозі свого невеличкого, проте затишного будинку.Вога виглядала когось і батьки добре знають кого.А ось і вона.
—Ти де так довго була!?-.Соня обурено глянула на подругу.
—Емм....Нууу....Пробач...-.Ліз швиденько обійняла Софію, знаючи що це трохи підбадьорить її і вона не буде злитись.
—От..... Хитрюга!-,дівчина засміялась-.
—Ну добре,добре, проходь вже-,Соня з усмішкою на обличчі запросила подругу до будинку.
—Добридень, Адаме!Чудово сьогодні виглядаєте!-,привіталась, з іскоркою в очах, Ліз до Софіїного батька.
—Привіт, Лізі.Ну що, знов гуляти?
Він чудово розумів, що просто в гості на чай Ліз не приходить, вони з його донькою завжди ідуть гуляти, незалежно від погоди, настрою, і т.д.
—Ну тааатку!!.-, почала вмовляти тата Соня.
—Іди питай в матері.
Він зітхнув.Хоч Адам сумував за донькою, адже не бачив її ціле літо, але все розумів, адже з друзями Софія також не бачилась.Тому він з розумінням ставився до неї.
—Іди,доню,іди!-,почувся голос матері з кухні.
—Гаразд, матусю, спасибі!Люблю тебе!-,Соня почала стрибати на місці від радості.
—Іди вже, дитятко-,реготала Ліз.
Ось вони вже на вулиці, вже прогулюються.На вулиці лише 2 вересня, тому погода тішить.Сонце пускає свої промінчики в танок прямо на обличчя дівчатам, які радіють цьому, поки є можливість.
Дівчата були дуже вродливими.Соня—рудоволоса,зеленоока , в веснянках.
В декількох словах— "Дитя Сонця" або "Відьмочка".Вона просто зачаровувала своєю неймовірною красою.Її довгі ноги, і струнка талія робили дівчину ще привабливішою.Бувало, що вдома батьки жартували, що, мабуть, в донечки вже і наречений є, вже заміж пора з такою зовнішністю.Ліза також не вирізнялася красою.Синьоока блондинка з родимкою біля губ.Це підкреслювало її красу.Також тоненька талія, худі довгі ноги, в обох підбори і легкі літні сукні.Глянувши лише в їхній бік будь-який хлопець міг  закохатися з одного лиш погляду.Дівчатам подобалося те,що в парку вони увагою ніколи не обділені, а особливо Лізі.А от Софія не була прихильницею цього, вона була надзвичайно вродлива,але скромна.Вона могла за лічені секунди закохати будь-якого хлопця в себе, а от сама була не закоханою ні в кого.І це її зараз тривожило.Вона була засмучена тим, що в її подруги вже другий за рахунком хлопець за останній рік, а вона навіть не цілувалась.
—Гляянь!-,викрикнула на весь парк Ліз, тикаючи кудись пальцем, тим самим витягнувши Соню з її думок.
Вона вказувала пальцем на одного симпатичного хлопця, який приглядівся Соні , і вона готова була роздивлятися його вічність.Але довелось вже за 5 секунд розвернути голову в інший бік, бо на крики Ліз оглянулись всі, хто прогулювався в цьому невеликому парку, в тому числі і той красунчик, на якого залишились дівчатка.
—Та бачу я, бачу!-,нарешті посміхнулася Софія.І одразу ж через декілька хвилин ця дивовижна білосніжна посмішка стерлась з її обличчя.А на їх місці з'явився смуток і сум.
—Агов!Ти чого!?-,знову викрикнула Ліза,майже, на весь парк.
—Нічого,я просто задумалася.-Софія "одягнула" на себе посмішку, за якою ховались одночасно сум і подив.
Вона дивувалась сама собі. Вона ще раз обернулася до того красунчика, але його було вже  ледве-ледве  видно в обіймах з якоюсь брюнеткою. Соня сама не розуміла чому, але всередині її розривали ревнощі. На її зелених очах виднілися сльози, а до горла накотився  клубок, що не давав змоги сказати хоч слово. Дівчина закотила очі вгору, намагаючись приховати свої сльози від подруги, та й всіх оточуючих. Вона не хотіла розповідати цього Лізі, та й сама не хотіла вірити в цю, як їй здавалося, "маячню".Дівчина до останнього сумнівалася. Соня, мабуть, і сама не до кінця розуміла в те,що......Вона..... Закохалася......Софія просто безтурботно закохалася в зовсім незнайомого їй хлопця з парку. Це було її перше кохання....Перше кохання з першого погляду...Вона ніби сходила з розуму.
—Еей!Софіє!Іди сюди, я тебе з деким познайомлю!-,знову почувся дзвінкий і гучний голос подруги.
Соня вже вдруге виринає з своїх думок, і підіймає голову вгору, де стоїть її подруга, і крізь всю алею махає їй рукою. А поряд з нею стоїть... Він...Той самий хлопець, в якого так безтурботно закохалася дівчина.З переляку Софія розвернулася і пішла в інший бік. Ліза з тим хлопцем регочучи, побігли у бік Соні, від чого її лице вкрилось рум'янцем.

P.S: Як вам?Цікаво чи не дуже?Коли буду викладати другу главу напишу пост)