Мой родны край
Яна Солдатенко
Я іду па бярозавай гаі Паміж тонкімі стваламі дрэў. Я жыву ў выдатным краі. Што выхоўваў мяне і сагрэў. Я іду па сцежках і плачу. Мне трэба сказаць: "Бывай. Твоё выхаванне не страчу, Не страчу, родны мой край. Цябе ў сваім сэрцы пакіну. І буду з табой да канца. Цябе забяру я ў магілу. Пакіну ўсё слегонца. Тваёй абаронай я буду. Абаронай палёў і лясоў. Ніколі цябе не забуду, Горад мой родны - Шклоў. З табой застануся навекі Мой родны, любімы край. Ты адзін замяніў мне ўсе лекі, Але ж бывай, бывай..." Я іду па бярозавай гаі Паміж тонкімі стваламі дрэў. Я жыла ў выдатным краі. Што выхоўваў мяне і сагрэў. _________ Когда нужна нормальная оценка по белорусскому)
2018-06-07 13:59:06
10
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Яна Солдатенко
@Михаил Глебов У нас 10-тибальная) Поэтому не всё так плохо😅
Відповісти
2018-06-07 19:06:51
Подобається
KaterinaMakarova
Так гэты шэдэур дзеля адзнакi?! Настаунiца павiнна паставiць "10"!!!!
Відповісти
2018-09-21 06:07:13
Подобається
Яна Солдатенко
@KaterinaMakarova Ох... Я такая вучаніца, што мне і сем за радасць будзе)
Відповісти
2018-09-21 08:23:47
Подобається
Інші категорії
Радісні вірші Поеми Гумористичні Привітання Вірші до свят Вірші в прозі
Інші поети
Яна Шинко
@yana_shinko
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1391
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1883