Мой родны край
Яна Солдатенко
Я іду па бярозавай гаі Паміж тонкімі стваламі дрэў. Я жыву ў выдатным краі. Што выхоўваў мяне і сагрэў. Я іду па сцежках і плачу. Мне трэба сказаць: "Бывай. Твоё выхаванне не страчу, Не страчу, родны мой край. Цябе ў сваім сэрцы пакіну. І буду з табой да канца. Цябе забяру я ў магілу. Пакіну ўсё слегонца. Тваёй абаронай я буду. Абаронай палёў і лясоў. Ніколі цябе не забуду, Горад мой родны - Шклоў. З табой застануся навекі Мой родны, любімы край. Ты адзін замяніў мне ўсе лекі, Але ж бывай, бывай..." Я іду па бярозавай гаі Паміж тонкімі стваламі дрэў. Я жыла ў выдатным краі. Што выхоўваў мяне і сагрэў. _________ Когда нужна нормальная оценка по белорусскому)
2018-06-07 13:59:06
10
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Яна Солдатенко
@Михаил Глебов У нас 10-тибальная) Поэтому не всё так плохо😅
Відповісти
2018-06-07 19:06:51
Подобається
KaterinaMakarova
Так гэты шэдэур дзеля адзнакi?! Настаунiца павiнна паставiць "10"!!!!
Відповісти
2018-09-21 06:07:13
Подобається
Яна Солдатенко
@KaterinaMakarova Ох... Я такая вучаніца, што мне і сем за радасць будзе)
Відповісти
2018-09-21 08:23:47
Подобається
Інші категорії
Для підлітків Пейзажні Любовні Вірші в прозі Вірші до свят Сумні вірші
Інші поети
Vladislav Khavrus
@vladislav_khavrus
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11493
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3993