A cicatriz
Franci Paholski
Coração de vidro Mente de pedra Caiu como se fosse aço Me destruiu por completo Ossos e peles espalhadas pelo chão Tudo vai ficar bem, tudo vai ficar legal Não é a primeira vez que me destruiram Sou uma bagunça, sou uma obra que nunca acaba, quando me reconstruo, uma parte logo se desfaz. A cicatriz que não posso reverter Quando mais cura, mas machuca Achei que tinhamos construído uma dinastia que não pudesse ser quebrada, mas tudo desabou E agora você é apenas uma página rasgada da história que estou vivendo. Franci Paholski
2018-08-09 23:33:25
3
0
Інші вірші поета
A bala que atinge o preto não te machuca. A ansiedade O ser O que eu sou?
Інші поети
Sumyat Swezin
@Sumyat_Swezin
Victoria H
@gl9victoria
Romkolana
@nastyuxa_xa
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3088
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2522