The poor one
Hakim Gurziz
my mother and my father I'm here I live And watch my heart hurts I watch people move and I am rigid I watch the horses move to glory while I'm a little old I don't see my mom where is my father What is the use now And the empire collapses What now? Do I stand up and come back Or continue drinking and dreaming path Castles and majesty How I liked that scene, I said that I do not care about the throne, But I am a prince Prince of the region And a little bear carrying the pot My destiny who I fucked it with my hand, How I miss childhood I didn't finish it but I liked it, my heart hurts my mother and my father What now? Your little bear regrets, I regret what I missed, I did the right, I left the scene for peace, But I am suffering And my heart hurts And I watch A little old man now
2021-12-10 23:17:25
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Агнелия Ива
👏👏👏
Відповісти
2021-12-18 22:32:03
1
Hakim Gurziz
@Агнелия Ива I write a new book (short story) if you want to read it my friend
Відповісти
2021-12-30 18:59:16
Подобається
Агнелия Ива
@Hakim Gurziz Of course
Відповісти
2021-12-30 21:43:22
Подобається
Інші вірші поета
Dame 1682
Інші поети
MixMax M
@MixMax_M
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2819
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1709