Та ти не вмів навіть чекати.
Я завжди думала наперед , у всьому ,що стосувалось тебе чи нас, Мені складно робити таке: Визнати ,що все залежить від нас. Тоді прийдеться прийняти поразку, Що ти навіть не спробував йти, Шляхом який був у нас відразу, Тим яким я до тепер намагаюсь іти. Я завжди думала наперед, Про все ,що стосується нас. Тепер розумію ,що забула те все, Жалію про сотні образ, Що щось і колись не зробила , Чи може втрачала якусь можливість , Обійняти , поцілувати , повернути назад, І боляче було розуміти ,що втратила шанс. Нажаль ти б всеодно це не цінував, Забув би уже на ранок, І іншу в обіймах тримав, І іншій дарував би світанок. Це правда моя і твоя, Мені вже не важко признати, Усе залежить від нас , Та ти не вмів навіть чекати.
2019-01-14 11:44:29
13
0
Інші поети
Zinzee Noel
@undiscoveredflower
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1042
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1199