Та ти не вмів навіть чекати.
Я завжди думала наперед , у всьому ,що стосувалось тебе чи нас, Мені складно робити таке: Визнати ,що все залежить від нас. Тоді прийдеться прийняти поразку, Що ти навіть не спробував йти, Шляхом який був у нас відразу, Тим яким я до тепер намагаюсь іти. Я завжди думала наперед, Про все ,що стосується нас. Тепер розумію ,що забула те все, Жалію про сотні образ, Що щось і колись не зробила , Чи може втрачала якусь можливість , Обійняти , поцілувати , повернути назад, І боляче було розуміти ,що втратила шанс. Нажаль ти б всеодно це не цінував, Забув би уже на ранок, І іншу в обіймах тримав, І іншій дарував би світанок. Це правда моя і твоя, Мені вже не важко признати, Усе залежить від нас , Та ти не вмів навіть чекати.
2019-01-14 11:44:29
12
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2139
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5417