Poème caché
Ce poème est alambiqué Il parle de déréliction et d'anxiolytiques De monde et de sociétés amphigouriques Il a été trop vite avorté Une plume au regard de spadassin A sectionné le fil de sa pensée Dans le noir assassin Il n'avait pas le droit d'exister Ll révélait trop de secrets De ducs fielleux et malicieux De fieffées mascarades C'est dommage me direz-vous Mais peut-être aura-t-il droit À une palingénésie brillante Tel un précieux bijou. Maintenant restons dans l'ignorance Apprenons à la cultiver Même si cela n'a aucun sens Qui sommes-nous pour protester ?
2020-10-27 09:18:12
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ℭ'
haha ❤️
Відповісти
2020-10-27 19:03:01
Подобається
Pomme
Je n'ai pas tout compris mais ça sonne magnifiquement bien!
Відповісти
2020-10-27 21:44:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3109
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1790