Poème caché
Ce poème est alambiqué Il parle de déréliction et d'anxiolytiques De monde et de sociétés amphigouriques Il a été trop vite avorté Une plume au regard de spadassin A sectionné le fil de sa pensée Dans le noir assassin Il n'avait pas le droit d'exister Ll révélait trop de secrets De ducs fielleux et malicieux De fieffées mascarades C'est dommage me direz-vous Mais peut-être aura-t-il droit À une palingénésie brillante Tel un précieux bijou. Maintenant restons dans l'ignorance Apprenons à la cultiver Même si cela n'a aucun sens Qui sommes-nous pour protester ?
2020-10-27 09:18:12
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ℭ'
haha ❤️
Відповісти
2020-10-27 19:03:01
Подобається
Pomme
Je n'ai pas tout compris mais ça sonne magnifiquement bien!
Відповісти
2020-10-27 21:44:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8263
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1887