Poème caché
ℭ'
Ce poème est alambiqué Il parle de déréliction et d'anxiolytiques De monde et de sociétés amphigouriques Il a été trop vite avorté Une plume au regard de spadassin A sectionné le fil de sa pensée Dans le noir assassin Il n'avait pas le droit d'exister Ll révélait trop de secrets De ducs fielleux et malicieux De fieffées mascarades C'est dommage me direz-vous Mais peut-être aura-t-il droit À une palingénésie brillante Tel un précieux bijou. Maintenant restons dans l'ignorance Apprenons à la cultiver Même si cela n'a aucun sens Qui sommes-nous pour protester ?
2020-10-27 09:18:12
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ℭ'
haha ❤️
Відповісти
2020-10-27 19:03:01
Подобається
Pomme
Je n'ai pas tout compris mais ça sonne magnifiquement bien!
Відповісти
2020-10-27 21:44:33
Подобається
Інші категорії
Для підлітків Філософські Ода Пейзажні Сумні вірші Для дітей
Інші поети
Enok Mayeny
@Enok_Mazino_Mardukg
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4944
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12638