Roses are red.
Huy
Roses are no longer red. Violet are no longer blue. I am just a fool. For you to deceived. In the name of love. Created by the dream. Hindu, Buddhist, or Christian. Can't no longer be the same. We, us, you and I. Just a two ordinary persons. Nor differences or the same. Don't let granted be the price. Dear (My friends, My dad, My house.. My bike, My key, My love) You are all be same. As this poem is write out. To be sent it to whom, I love it the most. --from an unknown stranger-- (To be continues)
2019-12-19 18:27:48
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
JENOVA JACKSON CHASE
This is needed for this world ...keel it up...
Відповісти
2019-12-19 18:29:14
1
Huy
🤗 Thank you!!
Відповісти
2019-12-19 18:30:17
Подобається
Інші вірші поета
Maybe am not good? Endure Agony 2 Roses are red Sincerely
Інші поети
Kate Bondari
@Kate_Bondari_17
Сергій
@sushko18
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13153
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12221