Не ме обичай...!
Да, знам, колко съм красива и зная, че имам най-красивите очи, които си виждал. Да, зная колко е красива усмивката ми…почти като слънцето и зная колко е нежен гласът ми. Да, зная колко съм чаровна и зная колко са красиви устните ми..почти като червени изумруди. Да, зная, че косите ми са по-прекрасни от плачеща върба. и зная, че кожата ми ухае на любов. Да, зная, че името ми е прекрасно и зная, че лицето ми е като на ангел. Да зная как умираш за мен и как ще се влюбен до смъртта. Зная..всичко зная…говори ми,говори…Всичко зная…вече съм го чувала. А ти знаеш ли кой ми взе сърцето? Не,не знаеш, че всичко мое е още негово,нали? И не познаваш следите от устните му които още горят по мен? Не, не знаеш, че в сърцето има място той единствено. А знаеш ли, че без него дишам, а не знам дали живея? Не, не знаеш, колко е празна душата ми,нали? Не,не знаеш, че още го усещам и още диша в пръстите ми. Знаеш ли, от колко дни го забравям и все не успявам? А знаеш ли, как не можах да го спра когато си тръгна, а казваше, че любовта никога няма да си тръгне… И не знаеш как се разпаднах след него, нали? Не, не знаеш…нищо не знаеш…  Моля те…Не ме гледай с очи питащи дали могат да ме целунат. Не искам да знам нищо, не искам да виждам, не искам да усещам. Не ме обичай, не ме искай, не ме гледай! И не ме докосвай с ръце, питащи дали могат да ме разучат. Недей…всеки допир боли, щом не е негов.
2021-04-08 21:51:20
3
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1045