ПІСНЯ ПЕРША

(P-I)

[Ліси затремтіли в холодну пору затремтіло коріння їхнє, бо йдуть божества і йде армія могутнього лиса. І лисом тим був Харідейз що мав силу їм рівну, і військо безс-трашне його що йшло в лютий бій. Заплакало небо, похитнулися гори й ті міцні основи їхні загуділи, бо часи смерті та крові настали

Все нові й нові сили йдуть їх велика кількість, вогняним потоком пливуть, хто спи-нить? О лиси, о ваші матері та батьки що поряд крокують на загибіль та раді заги-нути ви, раді оспіватися ночами.

Ні сліз, ні страху в вас не має, готові ви на все, що ж ваш ватажок кличе. Ось, він іде!]

(P-II)

I. Елімехіну (гори) відділяли землі Барейда та землі Харідейза. І зібрали вони уойле_нех свої. І чисельність обох армій була по чисельності до зірок небесних. І божества стали на бік Барейда проти Харідейза та сил його та самі не воювали проти Харідейза, а хо-тіли поглянути що буде.

II. Армія Харідейза налічувала до трьох тисяч лисів з усієї його землі. І через велику кількість розділив він армію свою і розтягнув її вздовж гір. І назначив трьох ватажків. Ось, імена їх: Кудор, Деверлор, Радай.

III. Кожен мав за собою тисячу лисів. І назначили вони кожен ватажків над сотнями лисів і ті докладали та стежили кожен над сотнею своєю, і було кожній армії та кожній сотні з армій місце своє. І постановив Харідейз закони та правила для війська свого (зараз закони не відомі), і зібравши ватажків своїх: Кудара, Деверлора та Радая об’явив їм, вони ж об’явили ватажкам над сотнями, а ті сотні своїй. І була це тепла пора коли від-бувались події оці.

(P-III)

I. Божества ж мовчали як їх Барейд не просив, і, аби вивідати що робить Харідейз і що планує послав своїх лисів, а з ними, і лисиць, аби ті ввійшли до армії Харідейза. І ска-зали, що наче втекли з його земель бувши полоненими.

II. І було їх десятеро і серед них були лисиці: Хенея, Янея, Кіблея, Елай, і всі вони мали чорне хутро та жовті очі; це зневажав Барейд і усі лиси та лисиці його через прокляття.

III. І обирав він саме їх, щоб якщо вб’ють, то було б не шкода їх.

(P-IV)

I. Коли перейшли вони гори живими лишились тільки Янея та ще троє лисів з нею. І зійшли вони в тому місці де проживала армія Деверлора та не знали цього. Вечоріло коли знайшли їх, і були вони сильно виснажені та слабкі, і коли один з лисів, на ім’я Лавзай розповів що вони нібито були полоненими в армії Барейда й ось втекли пе-рейшовши гори, лиси війська Деверлора повірили їм через сильне виснаження їхнє і відвели спочатку до ватажка сотні їхньої, ім’я якого було – Цакл.

II. І поставився Цакл з підозрою до них і не повірив тому, що розповіли йому лиси його, але звелів відвести їх до нори й дати відпочити й нагодувати, і приставити до них де-сятьох лисів, аби охоронили їх, а як ті наберуться сил він вислухає їх самих.

III. Так і вчинили. І відвели й принесли здобичі й поставили десять лисів, аби ті сторожи-ли їх. Проте Янею серед ночі вивели на розмову до Цакла. І був з Цаклом ще один лис ім’я якого було Делір – радник його. І розпитував Цакл Янею за те звідки вони, і що планує Барейд та лисиця не відповідала.

IV. І в якусь мить Делір, аби змусити її говорити вдарив по морді. Лисиця піднялася, прямо подивилася на Деліра і сказала наступне: «Міфе гикі хішю ленеі кіма Харідейза пежу кімая віпо тяд долія». І не знав ніхто що сказала вона, окрім Деліра який знав що сказала вона. І розлютився сильно Делір і хотів було роздерти її, але Цакл спинив йо-го, і наказав відвести назад до інших.

(P-V)

I. [проте] Делір розпалившись злобою на Янею дозволив лисам що сторожили їх ґвал-тувати її, ніби сам Цакл дав дозвіл на це. І ґвалтували вони її до ранку й відпустили коли сонце сходило. Заволокли в нору, бо не було в тієї сил, і рани її були відкритими.

II. Коли Лавзай та інші двоє побачили лисицю такою, [зранку] то ніяк не відреагували, бо не рахували лисиць чи лисів з чорним хутром як гідних собі і не турбувались за неї ніяк. Днем же прийшов Цакл і попросив вивести усіх чотирьох з нори, і поставити пе-ред них, був з ним Делір теж.

III. Вийшов Лавзай і двоє з ним. Янеї не було серед них. Тоді наказав Цакл вивести її негайно, і не знав що зробили з нею ночі цієї. І вивели Янею і поставили перед ним з ранами та «рослабленою головою». І нахмурився Цакл і сильно здивувався щодо ви-гляду її, і подумав спочатку на Лавзая та двох лисів [що були] з нею що це вони таке з нею зробили, проте ті виправдовувались і говорити що зранку знайшли її такою, і не знають хто зробив.

IV. Проте Делір бажаючи захистити лисів ґвалтівників її, і себе від покарання став звину-вачувати й наговорювати брехні на Лавзая та двох що були з ним. Коли ж Цакл запи-тав саму Янею, котра лежала не маючи сил піднятись вона мовчала і не знав Цакл, як вчинити йому і став запитувати лисів що сторожили їх, але ті не визнавали провини своєї.

V. Та ось, через якийсь час молодий лис що був серед інших, вийшов до Цакла і не смів він поглянути на ватажка, але зжалилося серце його і ту ніч він жалів що поступав так з нею і розказав він Цаклу як усе було і про дозвіл Деліра нібито від нього і про ґвал-тування.

(P-VI)

I. Коли почув Цакл це, то важко зітхнув і сильно розлютився після того на Деліра і роз-вернувся до нього. І став Делір виправдовуватись та Цакл вбив його на місці перед усіма. І розпорядився Цакл відвести Янею до його лігва, а лисів що ґвалтували її, ок-рім одного, ім’я якого було Авзай, покарати суворо.

II. Карали ж так: відгризали половину вух, різали десять рубців на кожному з боків і якщо лис зрадник, то відгризали й хвоста. Втрата хвоста для кожного лиса прирівню-валась до смерті. І покарали їх.

III. Цакл лишився там же, аби розізнати у лисів те що не зміг розізнати у Янеї. І були разом з Цаклом ще двоє: Пордін та Вахлай, котрі знали та перекладали що говорить Лавзай. І стали вони випитувати, а Лавзай відповідав за усіх їх, ті ж мовчали.

IV. І говорив він що вони усі були полоненими в армії Барейда, бо усі троє, окрім Янеї мали руде хутро. Коли ж Пордін та Вахлай розпитували за Барейда та те як ідуть у нього справи, Лавзай змішував правду з брехнею, аби з’явилася довіра й відкинулись підозри до них.

V. І сказав він: «Пемі фїги вєше мукі гуві бафю і хіву шоги мижа тяд пяву бакя жефу хітю випо судію бико мукі тяд ховю щуві мявє бїги. І з міху воферки і назуї випо з Барейд віпи жєма бюге ».

VI. Коли ж вони ставили питання детальніші стосовно кількості війська чи порядку його, Лавзай та лиси його мовчали. І наказав знову відвести їх в нору і стерегти, аби ті ніку-ди не виходили без відома.

VII. Коли ж їх відвели Цакл, Пордін та Вахлай зійшлися на тому, що слід докласти це Деверлору, бо не знали як чинити з ними. І в ніч ту Цакл, Пордін та Вахлай вирушили до Деверлора, а Янею Цакл наказав пильно охороняти й берегти, і мав він розмову з нею перед походом їхнім і знайшшов лиш її полоненою, а не їх усіх, як говорив Лав-зай. Вахлай переклав Цаклу слова Янеї.

(P-VII)

I. Лігво Деверлора охороняли сотні Спара та Єзідона тому ступивши на територію сотні Єзідона їх пропустили, і там вони зустрілись з самим Єзідоном котрому Цакл не бажав розповідати всього тільки якщо буде наказ від Деверлора.

II. І привів їх Єзідон та ще п’ятеро лисів його до лігва Деверлора, проте самого Деверло-ра не знайшлося під кам’яним навісом де і було лігво його, бо був він на нараді у Харі-дейза.

III. Коли ж Янея прокинулась від сну та не знайшла Цакла вона вилізла й запитала у лисів що охороняли її де він зараз. Та ніхто не зрозумів її і покликали за Вахлаєм. І прийшо-вши вона запитала про Цакла у Вахлая. Той відповів, що Цакл пішов зустрітись з Де-верлором, і почувши це вона вимагала від Вахлая та лисів які чули їх негайно відвести її до нього, проте лиси та Вахлай тільки посміялись з прохання її.

IV. Пропонували поїсти, проте коли один з них підніс їй лапу зайця вона схопила цю лапу і вдарила того хто дав їй її. Лиси зареготали, а той лис якого вона вдарила хотів було вдарити в відповідь та вона загарчала й крикнула:

V. «Сір буги і Цакл вюму фоге когя хакю кімю ». Лис спинився. Він сказав: «Арьії-хкєяііїфяеїарьугу-фільгуюлі-ніугуяіеїфяіїяії-арь-:-хкєеїнягуії-. Арьії-ні-:-фільгуугу-ніеє-яіїяльії_філь-:-ніеє-яі-:-хяніфіль-ніугу-:-» . Він вдарив її та тут втрутився інший лис.

VI. Цей лис хотів було допомогти їй піднятись, але вона гаркнувши до нього злісно про-говорила: «Шефу бего жїве хипо! ». Лис що вдарив Янею лиш зареготав на це та той що хотів їй допомогти, ім’я якого Тавл, віднісся до її слів серйозно, і погодився відвес-ти до Цакла.

(P-VIII)

I. Скоро прийшов Деверлор до лігва свого, а з ним двадцять лисів супроводу, і сказали йому про те, що з ним хоче зустрітися Цакл. Деверлор же був великим та почетним лисом серед армії своєї, і любили його лиси.

II. І дозволив він, щоб зайшов Цакл до нього і повідомив новину яку хтів. І як тільки прийшов Деверлор лиси піднесли йому спійману ворону та трьох зайців.

III. І лишив Деверлора та Цакла Морол – ваойюхленун його. А Морол, Єзідон та Вахлай й Пордін чекали ззовні закінчення розмови. І розповів Цакл Деверлору про Лавзая та двох лисів з ним і про Янею, лисицю з чорним хутром що прийшли з війська Барейда до них і розповів те, що ті казали йому про Барейда і те що сталося та про вбивство Деліра – радника свого через брехню та те, що дозволив він чинити з Янеєю.

IV. І уважно вислухав його Деверлор і ще запитував детальніше за Янею і відповідав йому Цакл, так: «_філь-яіїяльії_філь-ніеє-ісіяіеїяльарьугу-кру-ісіеїхяеїфяіїарьяльфіль-ніеє-фільгу-хяеїніії. Юлі-ніеєгу-еїяініеє-агюліарьяіеї-угу-хя-:-фяеї-:-еї-кельеї-Барейд-ваніеєхяугуняугуеєі-яіїяльії_-ва-_еїяініії-:-агюліарьяіеї-:-арьеї-:-юлі-філь-ніеє-фяюлі-:-угупя-кельеї-хяеїніугу-ісіеїяльяугуніугу-хя-:-фя-ні_еїясьеї ».

V. Тут посміхнувся Деверлор взявши ворону й підносячи до Цакла, аби той їв. І сказав Деверлор наступне: «Харідейз казав про таких що Фісея-Пі вони слуги. І сповнені всякої підступності. Наш ворог має справу з божествами тому не поспішай судити».

VI. Він захотів, аби особисто Янею привели до нього, а щодо Лавзая та інших Деверлор наказав їх стерегти, давати здобич, але не виводити далі лігва їхнього.

VII. «Фільгукельеї-хяеїніії-яльісіяіугухяфя-:-хя-:-фя-Барейда-хяеїніії-хяіїфяугуфяюліарь_-яльеєхкєеє ». — говорив Деверлор. В той час Тавл з Вахлаєм та Янеєю підійшли до території Єзідона через яку необхідно було пройти та лиси Єзідона не хотіли впускати тих на територію свою.

VIII. Тоді Янея вимагала, щоб сам Єзідон прийшов до них через Вахлая. І дивувалися лиси мужності й бестрашності її. І сказав один з них що Єзідон зараз з Деверлором і вони мусять зачекати та Янея загарчала і випрямившись сказала:

IX. «Я каме лосия з Деверлором. Люнеі буги ховю тез ». І стояли ті лиси не знаючи, як вчинити їм і послали вони за Єзідоном.

(P-IX)

I. Коли до Єзідона прибули лиси з посланням цим з ним був Пардін і Морол – радник Деверлора. І всі вони вирішили йти й дізнатися в чому справа. Коли ж прийшли зди-вувалися не менше лисів що не дозволяли пройти Тавлу та Янеї.

II. І першим став говорити Морол, оскільки сказали йому що вона хоче зустрітись з Де-верлором. «Для чого тобі зустрічатись з ним?». Янея вже не говорила.

III. І зібралось навколо них ледь не вся сотня Єзідона, бо рознеслась швидко чутка про Янею й наміри її. І була це ніч коли відбувались події оці. І пильно вдивлявся в неї Морол – лис старий, але мужній.

IV. Янея дивилася відкрито та прямо йому в вічі, а в темряві її жовті очі горіли мов очі їралу . І погодився Морол привести її до Деверлора і пішли усі вони, і половина від усієї сотні теж пішла з ними. І доклали Деверлору та Цаклу про те, що наближаються Морол з Єзідоном та чорною лисицею до них.

V. І вийшли вони з лігва і бачили серед дерев велику кількість лисів. Вгледів Деверлор здалеку Янею, бо чорне було в неї хутро й запитав він у Цакла за неї, і сказав той, що це та лисиця про яку він казав. Деверлор нахмурився, проте зберігав спокій та розсуд.

VI. І вийшов Деверлор назустріч. Якея ж побачивши його побігла назустріч. І за нею погнався Морол, Єзідон, і Пордін з Вахлаєм, бо думали що вона хоче напасти на Деве-рлора та сам Деверлор не рухався.

VII. І ось, вона добігши до Деверлора притислася до нього і знепритомніла впавши прямо перед ним. Деверлор схилився над нею і декілька раз облизав щоку та вона не рухала-ся.

VIII. Коли добігли ватажки то хотіли вбити її на місці та Деверлор суворо обірвав їх і нака-зав принести її в його лігво. І охороняти та берегти. Він же сказав Моролу, щоб зібрав ватажків над усіма сотнями, і щоб ті, днем прийшли до нього на нараду яку наказав їм зібрати Харідейз.

ПІСНЯ ДРУГА

(P-X)

I. Янея прийшла до тями коли в горі світило сонце, а поряд сидів Деверлор. Він посміх-нувся до неї, і не говорячи ні слова підсунув здобич. Лисиця взяла одну і кинула її в Деверлора.

II. Той спокійно підібрав, і кинув в неї. Тут вона швидко піднялась і хотіла вдарити Деве-рлора, проте не втрималась на лапах і стала завалюватись на бік та Деверлор підско-чив, і схопивши м’яко поклав. Він сказав: «Тідаі. Кепо сул фаху рутоя ». Янея загар-чала і хотіла було встати та Деверлор підійшов і силою змусив її лежати.

III. Янея встала і гризнула за шию, і стискала зуби та в неї не вистачало сил, аби закінчи-ти. Деверлор звільнившись усміхнувся та прямо запитав: «Кофі тер шуво хапо ?». Ли-сиця промовчала, але сказала інше: «Шиба гібон аз нетує дол сон ?». Янея пильно ди-вилася на Деверлора. Той потягнувся, аби облизати її щоку, але вона вдарила його по морді й загарчала.

IV. Деверлор вдарив у відповідь, але легко. «Род ». — сказав та лишив лігво під нагля-дом, а сам пройшов до галявини де вже були присутні всі десятеро ватажків.

V. Ось імена їх: Єзідон, Спар, Цакл, Жавзар, Уолс, Овзай, Охілейлон, Йотан, Юнол, Габ-рай. Був серед них і Морол, але радники ватажків не були присутні, але чекали окре-мо.

VI. І привітав Деверлор ватажків своїх і ті вклонились йому. І об’явив Деверлор накази від Харідейза після того, як розпитав у кожного щодо сотні та справ у ній.

VII. І стали ватажки повідомляти про справи їхні. Коли ж дійшла черга Цакла той розповів про Янею та трьох лисів. І почали ватажки вирішувати що робити з ними, але Девер-лор втрутившись сказав, що Янея лишиться в нього, а щодо трьох то він сказав те са-ме, що говорив і Цаклу перед нарадою цією. І погодилися усі десятеро з рішенням цим.

(P-XI)

I. Янея ж в цей час бажаючи зірвати нараду й притягнути Деверлора до себе закричала і впала. І почули вартові біля лігва її крик і вбігли й знайшли її лежачою на землі, і сми-калось тіло її й страшенно вона стогнала.

II. Розгубились вартові не знаючи що робити та тут вбіг сам Деверлор до лігва, бо почув крик її й миттю зірвався лишивши ватажків. І перевернув він її на живіт і схопив аби не смикалось тіло її.

III. Янея ж зрозумівши що поряд Деверлор припинила смикатись та вдавати, але не одра-зу, а з часом аби не виникло підозр. І розлютився Деверлор на лисів що охороняли й став гарчати розпитуючи чи хтось входив доки його не було, та ті казали що нікого.

IV. І вийшов Деверлор до ватажків і наказав розходитись, а щодо наказу Харідейза він повідомить та збере їх пізніше. Ватажки розійшлись кожен до сотні своєї обговорюю-чи цю справу, а дехто навіть казав що чорна лисиця підкорила собі Деверлора згідно прокляттю Фісея-Пі та краси їхньої.

(P-XII)

I. Деверлор розпорядився покликати лисиць що зналися в лікуванні та догляді таких називали - юнуйюнеу. У кожній сотні були такі. І прийшли до нього старша та найму-дріша в ділі цьому ім’я якої була Кібнея та учениця її на ім’я Ваглая.

II. І оглянула Кібнея Янею одна доки Ваглая разом з Деверлором та лисами чекали ззовні лігва.

III. І здогадалася стара лисиця що Янея лиш вдавала, а насправді вона здорова та знаку не подала і сказала: «Ти здорова. Тільки час витрачаєш на цих молодих брехух», і сказала на правому гуці, але Янея зрозуміла що лисиця здогадалася.

IV. Вона вийшла і сказавши Деверлору що з нею усе гаразд забрала ученицю й пішла. Коли Деверлор зайшов, Янея загарчала підіймаючись та він не підходив ближче, але пильно спостерігав дивлячись тій в очі.

V. Янея ж витримувала його погляд, але через деякий час закричала і хотіла було накину-тись на Деверлора та впала на половині шляху. Прибігли лиси на крик, що стояли на сторожі та Деверлор наказав вийти.

VI. Він підійшов та допоміг лисиці піднятися й лягти в кубло. Вона знову вкусила його за шию і тепер сильніше, але Деверлор стерпів і придавивши її в кубло дивився зацікав-лено.

VII. Вона ж сказала: «Тер шуво хапо ?» — і не відповів Деверлор, але наблизив морду свою аби облизати її щоку та вона знову вдарила його й загарчала сильніше.

VIII. Деверлор надавив на неї, аби облизати щоку її та вона стала вертітись, і знову вдарила його. Так стали вони гризтися між собою, і коли втомились обоє лягли в кубло дивля-чись один одному в очі. Відпочивали, а Деверлор засміявся.

(P-XIII)

I. В той час серед війська Барейда повстали лиси котрі були проти війни з Харідейзом. І лисів тих знайшлася тисяча. І відділилися вони від всього війська Барейда, і розмісти-ли табір свій на півночі від основного війська.

II. І розлютився Барейд на лисів що повстали проти нього, а головним ватажком у війсь-ку тому був лис ім’я якого Аканей-хану, і був він мужнім та мудрим лисом що раніше був ватажком над лисами кількість яких було п’ятсот.

III. І наказав Барейд ватажку своєму Субріс-каву взяти тисячу п’ятсот лисів й розбити Аканея-хану та лисів його. І зібралось військо та вийшло з сонцем, і розділилось воно на три частини кожна по п’ятсот лисів. І доповіли розвідники Субрісу-каву, що війсь-ко Аканея-хану стоїть за річкою яка розділяє їх.

IV. Пятсот лисів якими керував Валбер-йола, першими перейшли річку, аби напасти обійшовши основні сили Аканея-хану. Проте Аканей-хану знав про ці наміри, і лиши-вши на березі річки лише триста лисів на чолі з досвідченим та старим лисом на ім’я Вазглай-гау котрі мали тримати на березі річки сили Субріса-каву він взявши сімсот лисів з собою зіткнувся морда до морди з Валбером-йола. І розбив його і розігнав ли-сів його, і вбив Валбера-йола в битві тій.

V. Основні сили Субріса-каву стали перепливати річку з запізненням, і багатьох зносив потік, і вони тонули, а ті хто перепливав вступали в бій з Вазглаєм-гау та лисами його. І скоро стали відтісняти тих від берега.

VI. В той самий час Аканей-хану перейшов з лисами своїми річку там само де переходив її Волбер-йола й перейшовши повернув військо в бій Субріса-каву, аби вдарити їм в спини та не дозволити вийти на берег.

VII. Коли ж Субріс-каву думав що переміг то вирішив не лишати війська для запасу і пос-лав усіх, щоб переходили воду й розбили цілком Аканея-хану.

VIII. І коли віддав наказ і лиси зайшли у воду з лісу в стороні почулися крики, а згодом Аканей-хану й лиси його з’явилися та напали. Не чекали того ні Субріс, ні лиси його, а тому злякалися й розгублено лишали свої місця і тікали в воду чи у ліс.

IX. І серед колотнечі тієї знайшов Аканей-хану Субріса-каву і бились вони, і переміг Аканей-хану та розбилося військо Субріса-каву так, що велика то була премога.

X. І раділи лиси, і віддавали славу божествам, і сам Аканей-хану славив великим криком усіх божеств. І дійшла новина ця до вух самого Барейда і розлютився він, і став збира-ти усі свої сили, аби покінчити з Аканеєм-хану та усіма лисами що пішли за ним.

XI. І зібрав він величезне військо, що нараховувало до трьох тисяч лисів, але нападати не порадившись не хотів. Божества вирішили й тут не втручатись, а лише спостерігати. І дізнався Аканей-хану про те, що Барейд став збирати військо більше ніж те з яким він бився та переміг.

XII. І радився він через ніч після битви з Субрісом-каву й зрозумів Аканей-хану, що не переможе він самотужки, і вирішив послати до Харідейза та об’єднатись з ним, і роз-бити Барейда. І послав він двадцять лисів, проте ті не встигли повернутись вчасно.

(P-XIV)

I. І скликав нараду Деверлор, і знову забрав ватажків своїх лишивши Янею під наглядом Кіблеї та Ваглаї, і сказав він так, ватажкам: «Ось, що на останньому зібранні нам вигу-кнув Харідейз: З боку Барейда тихо, нападати першими не будемо, розвідники попе-редять.

II. Він сказав, аби половина від кожної сотні лисів змогла знайти собі пару для майбут-нього потомства. Це зробити зможуть лише молоді лиси котрим є один чи два роки.

III. Сказав об’явивши це. Додав що у молодих з’явиться сильніше бажання надалі воюва-ти, аби захистити лисицю та лисенят своїх. Він сказав що першими ми не станемо пе-реходити гори, але дамо бій якщо ті нападуть.

IV. Тому тепер кожен з вас хай об’явить це на свою сотню та виберіть половину молодих й відпустіть їх створити сім’ї свої». Після слів оцих ватажки розпитувати Деверлора за Янею і за лисів котрі вже як п’ять ночей в них, і турбують їх.

(P-XV)

I. І розповіли ватажки про чутки стосовно їх і лисиці цієї та Деверлор відповідав: «Чут-ки, це лиш чутки. Потрібно вірити правді, а правда в тому, що я Деверлор ваш вата-жок, а наді мною Харідейз наш ватажок.

II. Якщо накаже вигнати її я вижену, накаже вбити вб’ю, накаже віддати то віддам. Не вірте чуткам, а тому, що бачите. Виконайте наказ Харідейза, побратими. Будьте муж-німи та хоробрими».

III. Коли він закінчив ватажки заспокоїлися його словами, і розійшлися до сотень на тери-торії свої, а Деверлор повернувся до Янеї в лігво своє. І знайшов він Янею саму та сумну.

IV. І запитавши причину її смутку дізнався що вона хотіла прогулятися ззовні, проте їй не дозволяють. І Деверлор дослухався до її прохання і пообіцяв як настане день і коли бі-льшість будуть спати він виконає прохання її.

(P-XVI)

I. І поклав таємно Фісей-Пі на серце Барейда напасти на Аканея-хану і розбити його. І зібрав Барейд військо з двох тисяч лисів, але тисячу лишив для запасу. І вирушив та наміру нападу не ховав.

II. І доповіли Аканею-хану про військо котре йде зі заходу і йде швидко так, що лиш одна ніч, і військо це буде біля річки біля якої табір їх. І скликав Аканей-хану негайну нараду з ватажків та частини війська свого.

III. І відправив вже тоді він посланців своїх за Харідейзом і допомогою від нього, але зрозумів що ті не повернуться вчасно й потрібно дати бій самому.

IV. І багато ватажків мали сумніви щодо перемоги, і чимало радили просто дочекатися допомоги від Харідейза. Та Аканей-хану заперечив що Харідейз може відмовитись і не дати війська свого, потрібно дати бій самим. Тепер зібралися ватажки та частина вій-ська була готова дати бій твердо та рішуче.

(P-XVII)

I. І підрахувавши військо своє виявилося що їх дев’ятсот сорок лисів. Та вже в ту ніч до Аканея-хану прийшов Ваздлай-дану з лисами число яких було двохсот.

II. І сказав Ваздлай-дану що він та лиси його втекли з армії Барейда, бо не бажали воюва-ти з Харідейзом, але покінчити з війнами й протистояннями цілком.

III. Та підозріло поставився Аканей-хану до підтримки Ваздлая-дану, але на нараді ватаж-ків погодився на допомогу й став думати над боєм. Зі сходом сонця військо Барейда підійшло на беріг річки, але наступати не наважувалось, і розташувалось вздовж річки.

IV. І серед війська Барейда було тривожно та неспокійно, бо багато пам’ятали про пере-могу над Субрісом-каву і боялися вони Аканея-хану. Сказав про страх серед війська Барейда Ваздлай-дану й вирішив Аканей скористатись цим і наказав виходити на бе-ріг і люто кричати до війська Барейда, аби налякати їх більше показавши що лапа їх пряма.

V. І виходило до ста лисів на беріг і кричали, і гарчали, і вищали на інший беріг лякаючи військо Барейда. І робили вони це протягом двох ночей вночі та зранку. І через вели-кий жах війська Барейда не наважувалися спати взагалі й сильно виснажилось через це.

VI. Тоді-то на третю ніч Аканей-хану вирішив атакувати першим знаючи що вже перемо-жене військо Барейда та не очікує прямого нападу від них. І сказав він Вазглаю-гау взяти під керівництво своє вісімсот лисів і суцільно наступати вздовж річки на Барей-да і наступати рішуче, і повернути військо Барейда хвостами.

VII. Він і Ваздлай-дану візьме трьохсот лисів і перепливе річку, підійметься вище в гори так, щоб не бачило військо Барейда їх, і обійшовши вище нападе ззаду та розіб’є ціл-ком.

VIII. І говорив про це Аканей-хану, так: «Цієї ночі ви вийдете і будете кричати, і хай сотня лисів коли лиси Барейда вийдуть побіжить в сторону лісу від гір, аби лиси Барейда подумали що ми хочемо обійти їх та напасти.

IX. Потрібно аби вони побігли за вами, і коли станеться так ми перейдемо річку й підні-мемось вище в гори. Коли ж буде світати поверніться назад і вже не кричіть й не ро-біть нічого, але коли сонце підійметься вище і серед війська Барейда настане спокій, тоді переходьте воду і кричіть сильно.

X. Ми почуємо і станемо спускатися з висоти, і зайдемо ззаду і розіб’ємо їх». І обговорю-валось це глибоко вночі перед ватажками та військом усім.

XI. Зібравши триста лисів з собою та взявши Ваздлая-дану, Аканей приготувався до вико-нання плану. І вийшла сотня лисів на беріг і кричали, і одразу ж на іншому боці з’явилися лиси Барейда і було враження що вийшли всі вони, тобто дві тисячі.

XII. І, як тільки ті вийшли, лиси Аканея-хану зірвалися й побігли від гір по берегу вглиб лісу. Лиси Барейда кинулись за ними по берегу на тій стороні. І дав Аканей-хану сиг-нал своїм і вони стали перепливати річку.

XIII. Коли ж перепливли повернули в інший бік підіймаючись вгору. А п’ятьох знесло потоком. І не зупинялись вони, а вище й вище бігли доки не закінчились дерева і не вийшли вони на голі скелі.

XIV. І йшли вони однією лінією. Перейшли на крок лиш тоді, коли було надто високо, а ліс був далеко внизу, і пройшовши далі через скелі, спинились перепочити. І вийшло со-нце й освітило ліс.

XV. Сигналу від Вазглая-гау не було, та він наказує спускатися нижче. І коли спускались, троє зірвалося й розбилося. І зупинився Аканей-хану й наказав чекати сигналу, а до початку лісу їм було до тисячі лисячих хвостів.

XVI. Тут з іншого кінця лісу, зі сторони там де текла річка, почулися крики: «Долаі !» — крикнув Аканей-хану і першим став спускатися крутими та гострим скелям вниз. І через якийсь час вони чули далеке лисяче вищання що свідчило про початок бою.

(P-XVIII)

I. В той час Вазглай-гау дійсно повів війська вперед, і став перепливати річку. І лиси Барейда вибігли на берег лиш тоді коли майже всі лиси Вазглая перепливли.

II. Так сталося тому, що лиси Барейда стомилися майже всі, і до того ж думали що крик – це, звичайний крик яким кричали вони завжди. Тепер же та сотня лисів які зустріли Вазглая на берегу в жаху тікали назад.

III. І зайшли вони в ліс і піднялася паніка серед війська Барейда і багато тікали. Дійшла чутка про напад до Барейда й жахнувся той сам, але як ватажок став кричати, щоб вій-сько давало бій та ніхто не слухав.

IV. Лише п’ятсот хоробрих вступили у бій з Вазглаєм-гау та вони зазнавали поразки і їх вбивали, бо не було підтримки. Барейд зібравши біля себе сотню вирішив надихнути свою армію повівши їх в бій.

V. Проте ось, його лиси тікали, а він бачив атакуючі сили Вазглая-гау. І жахнувся Барейд за своє життя, бо швидко наступав Вазглай-гау і став тікати він сам до тисячі що була далі війська його.

VI. Тут коли тікали війська Барейда, відкрилось лисам крізь зарості й дерева лиси, що бігли зверху з грізним криком, це був Аканей-хану. І жахнулись лиси, і стали тікати хто вперед вздовж гір, а хто вглиб лісу.

VII. Коли Аканей-хану та Вазглай-гау і їх війська зустрілись вони зупинили переслідуван-ня, і закричав кожен лис з війська. І сказав при всіх присутніх слова подяки божествам Аканей-хану, бо перемогли вони чудно та рішуче.

ПІСНЯ ТРЕТЯ

(P-XIX)

«Когя міжо кова? Воферки зі біго і сонаі жєма пафю ховю кову. Випо біху з гувю ховю кову. Біху з жєма тун. Хіву я рол бокя бего воферки фукі юсоле_усналену рудою-шофи кіма. Бего кїфе гуво вупа бего бимо вегя бего бимо каве бего бимо роворса й бего би-мо хуаверайла бего а хіву мєку пафа. Когя пемі беші кове? Когя воферки!? Тяд феку тяд і вюку тяд!

Фоме пушо хіву хїша рению кімю у бега дікібел пушо жїве шафо киву меві теглав у вего воферки і хубі киву меві хіву теглав і хіву ротія теглаво. Бефі феку воферки бо тедоі випо кова фукя меві ніруї тор кова бугю хике сурає дун рот й нур. Рению кімю хіву в вего піко кішю воферки бакя пушо жїве рос тор і ніруї тор. Бо бїхи мєку вупа сурає Барейдом та рот жєма вюге і бїхи кова сурає Субрісом-каву усораване_онс Ба-рейда. І хіву пешу сін бо шоге вюге воферки феку тор та тор рул !».

[Божества зі мною і ведуть військо моє. Я Аканей-хану, котрий вірить в божества і здобув перемогу над Субрісом-каву та Барейдом. І військо моє було менше і лисів мен-ше та ми перемогли. Слава божествам і їм і тільки їм, бо вони дали мужності й за-брали страх взагалі від мене та лисів моїх. Слава божествам, бо дали вони чудесну перемогу. Хіба буду сумніватися в істинності їхній? Дають вони перемогу й поразку кому захочуть. Але переможе той, хто буде шанувати божества і дадуть успіх. Я буду славити божеств після чудесних перемог, що дали вони мені. Хай кожен лис, що хоче мати успіх та перемогу славить божества та шанує їх. Я буду славити божес-тва, бо гідні вони слави].

ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА

(P-XX)

I. Після перемоги над Барейдом склав Аканей-хану закони , ось ці закони:

II. є тільки три божества і тільки їм поклонятися й служити й за них вести війни;

III. є тільки одна лисиця й один лис;

IV. за зраду віри чи лисиці, чи лиса, чи друга, чи побратима, чи ватажка – вбити;

V. поклонятися божествам тричі вночі та один раз в день славлячи їх та співаючи їм;

VI. вірити в них як вірите в ніч та день;

VII. вчити лисенят своїх вірити в єдиних божеств та навчати законам цим.

VIII. І проговорив закони та правила ці Аканей-хану всьому уойле_нех своєму та всі прийняли їх і раділо сильно військо і славило і прославляли вони курівін .

IX. І знайшов Аканей-хану трьох лисиць з чорним хутром і вбив він їх для божеств, і співали вони божествам три ночі.

(P-XXI)

I. І піднявся в одну з ночей Цакл і пішов до Деверлора, аби навідати Янею та коли прийшов не знайшов ні Деверлора, ні лисиці, але зустрів Морола який повідомив що вони пішли та куди ватажок не сказав.

II. І Цакл помітив сердитість на морді Морола і запитавши той відповів, що Деверлор став м’ягким. Його стала цікавити лисиця і лиш вона, а не військо чи побратими його.

III. І сказав Морол, що Янея керує ним і підступна вона, і хитра за усіх лисиць яких він знав і краса її здолала Деверлора. І сказав, що вона щось приховує та щось планує. І вислухав його Цакл і погодився з невдоволенням його.

IV. І вирішили вони поговорити з Деверлором зібравши усіх ватажків над сотнями. А сам Деверлор та Янея пройшли між територіями Єзідона та Жавзара і багато лисів бачили їх та вони пройшли далі, і вилізли високо вгори по скелях.

V. І лишили ліс і той був далеко внизу, а місяць був вгорі, і дув тихесенький вітер, а небо було чистим. І коли повернувся Деверлор до Янеї, коли вони спинились то побачив сльози на щоках її, і він втішав її, але вона відсторонялася від нього, і не знав чому.

VI. Та ось, вона міцно притислась до грудей його і продовжувала плакати. Коли ж Девер-лор знову заспокоював її, тут вона припинила плакати і стала дуже холоднокровною й суворою, і переміна ця була дуже швидкою, так, що Деверлор засміявся.

VII. І розізлилася на нього Янея що він сміявся і напала на нього і стала кусати його. Та Деверлор поклав її на землю й облизав щоку. Хотіла вона вдарити його та зупинилась і наблизивши морду облизала його щоку двічі.

VIII. Потім сказала: «Я тіменехісоу-ту кемя кімю ». Проте Деверлор усміхнувшись відпо-вів, що вона належить йому та Янея не відповідала нічого і була похмурою.

IX. І довго сиділи вони там і Янея була ласкавою та ніжною і минула її злість та смуток. І блище до ранку вони спустилися й пішли до лігва. І біля лігва зустріли Цакла та Мо-рола котрі звернулися до Деверлора і хотіли поговорити з ним сам на сам, але Девер-лор заперечив і лишив Янею біля себе.

X. І сильно роздратувало це Морола і протистав він Деверлору морда до морди, і сказав він: «Це неможливо терпіти! Ти ватажок над нами, Деверлоре, але годі вже бігати за цією лисицею як за єдиною.

(P-XXII)

I. Ти став м’ягким і турбуєшся та доглядаєш лиш за нею та ти поставлений ватажком, тим, хто командує нами, а ти зацікавлений лиш нею. Вона бреше тобі, вона ж підступ-на, а ти сліпець!».

II. Деверлор не розлютився на це на відміну від Янеї, котра хотіла загарчати. Деверлор відповів: «Звинувачуєш мене в тому що я закохався в лисицю, в тому, що доглядаю за нею як за своєю? В час коли молоді лиси пішли створювати сім’ї за наказом Харідейза, ти, Морол, звинувачуєш мене в цьому ж?

III. В час, коли нападів немає, війни немає, а є мир ти звинувачуєш що я маю лисицю, і що навіть хочу завести з нею лисенят, що довіряю їй. Ти помиляєшся, Мороле та марно злишся».

IV. Та Морол не втихав і продовжував говорити, але Деверлор вз’явши Янею пройшов повз них в лігво. І лютувала Янея на Морола і була невдоволена та скоро змінився на-стрій її, і підійшовши до Деверлора втішала його, і облизувала його тепер захищаючи Морола.

V. Скоро настав ранок і Деверлор глибоко заснув. В той час в армії Кудора – ватажка війська Харідейза був лис котрий вигукував [щось нове]. Ім’я того лиса було Тавадор.

(P-XXIII)

I. І говорив він великі речі, і судив лисів та лисиць. Це дещо з промов його котрі гово-рив він на староурафському:

II. «Не розумний народ що нищить один одного і кров’ю заливають землю. Для чого вбивати один одного? Хто каже вам так чинити? Чи не гордість ваша? Для чого ви воюєте і для чого вбиваєте? Хіба не вистачить на всіх вас землі? Хіба добре в очах ва-ших забирати життя, котрого ви й не давали, коли мирно можна жити, і не воювати. Подумайте про лисиць лисів, яких ви від них забираєте, подумайте про лисиць та ли-сенят яких ви вбиваєте. Що це за величезне зборище? Ви народилися і жили до цього часу для цього? Щоб вмерти, а далі що? Народжуєтесь, проживаєте життя старієте та вмираєте – це, ваш кінець. То чому ж ви забираєте життя раніше в когось і самі в себе? Ви можете його забирати, але ви не знаєте що буде з вами? Що вас чекає, а я нині ка-жу, що ви живете після смерті та я не вірю в божеств і божества – це, не божества вза-галі, але духи темні та злі, і роблять вони що хочуть і як захочуть, але роблять не від себе. І обман те, в що ви вірите, бо божества не створювали вас і де доказ тому? Бо як одному лису нічого не потрібно для того, щоб завагітніла лисиця і народила життя, бо життя вже в ньому, а він один то як може бути тепер те, що троє божеств, а не один створили нас. Розсудіть це між собою. Чи для того, щоб створити життя тобто лисенят своїх ви користуєтесь допомогою ще двох лисів? Ви вірите в брехню та духів темних котрі не могли створити вас, але є над ними хтось, хто могутніший від них та від усіх нас, що і наказує їм».

(P-XXIV)

III. І ще говорив Тавадор, так: «Я не вірю в божеств та вірю в того хто над ними, і це не лис подібний до нас і вас, бо усі ми різні, і ми не сильні самі по собі, бо є хяеєфя-:-еєфя-:- , є хяеїхягуії , є яііїяль-:- , гуугухкєугуніії та ваюліхкєяіії сильніші від нас. Той один сильніший від них усіх. Я вірю в одного і вірю що він знає та бачить нас. Його дух чесний та добрий. І судить коли ти вбиваєш невинного і судить коли забираєш чужу лисицю, коли лишаєш лисенят своїх чи нападаєш на друга твого без причини. Та у вас злі душі, і думки злі, і слухаєтеся ви божеств теж злих та неправдивих замість то-го щоб слухатися того, хто створив вас і хоче, щоб ви вбивали один одного, зраджува-ли, ґвалтували, глузували? Цього хочуть божества які насправді злі духи, цього хочуть вони, а ви їм служите, а не тому хто добрий та чистий, бо якби ви такому служили то такими б ви, і були, а так ви служите не тому і через це страждаєте, боїтесь та вмирає-те. Просіть про визволення з під влади цих духів, бо нині вони правлять у лісах та ду-шах тих, хто їх слухає, але в кого вам просити коли ви самі такі, злі та жорстокі як і вони. Вірте в того в кого я вірю. В того, хто добрий та милосердний і він звільнить вас».

(P-XXV)

I. І ще говорив Тавадор і слухали його багато лисів та лисиць:

II. «Чекайте визволення свого, бо ще небагато часу, і істинне божество звільнить ліс від влади темряви. І було мені дивне видіння коли я спав.

III. І бачив я озеро глибоке і стояв я на березі цього озера, а ліворуч та праворуч стояли від мене лиси які дивилися вперед. Я обернувся і побачив лиса який горів та не згорав і біг він по воді, але не тонув. І вода для нього була як земля і весь він був вкритий по-лум’ям та не згорав. І дивувався я сильно і не розумів як може таке бути. І раптом ли-си що стояли зі мною ліворуч і закричали сильно і багато було їх, і славили вони того про якого я вам говорив, і дуже раділи».

IV. Тоді-то серед лисів які слухали це вийшов радник самого Харідейза Барелай і запитав він Тавадора хто цей лис, що не згорав і не тонув. І відповів йому Тавадор, що його ще немає та він з’явиться скоро, аби всі повірили через речі великі у ЄДИНОГО ТВОР-ЦЯ, і було це нове слово що раніше не чув його ніхто. І пояснював Тавадор.

V. Після слів цих Барелай захотів, щоб той прийшов до Харідейза і все йому розказав те що знає і те що говорив їм усім, але Тавадор відмовився сказавши, що якщо Харідейз хоче, то сам приходить до нього.

VI. І багато лисів стали слідувати за Тавадором та слухати його, але він завжди тікав в гори, а потім через ночі знову спускався і знову говорив. І дізналися про нього в усьо-му війську Харідейза і Харідейз знав про нього і якось прийшов до нього коли той був в горах і був сам.

VII. А Харідейз був великим лисом, більшим навіть за вовка і сильнішим що міг одним ударом лапи ламати кістки та каміння. Хутро його подібне до небесного світла, а очі блакитні. І говорив він з Тавадором і запитував в нього за лиса, що горить і не згорає, коли той повинен з’явитися, але Тавадор відповів те саме, що той з’явиться скоро, але не в їхній час.

(P-XXVI)

I. І прямо запитав Тавадор у Харідейза, а хто його створив, божества чи Єдиний Тво-рець? І не відповідав на це питання Харідейз, бо боявся. І сказав йому Тавадор: «Спу-скайся тепер, бо ось прийшли до тебе лиси по той бік гір, і послухайся їх, те що вони попросять в тебе, бо закінчення війни цієї у житті твоєму. Так сказав ТВОРЕЦЬ, і так Він хоче щоб ти послужив йому».

II. Та не зрозумів Харідейз слів цих, але спустився як казав Тавадор. І сповістили Харі-дейза про те, що на територію армії Радая прийшло десятеро лисів, котрі просять пого-ворити з ним.

III. Коли Харідейз прийшов до місця де ті були на території Радая, а саме на території сотні Взуда. Коли лиси побачили Харідейза то сильно здивувалися його розмірам і по-клонились йому як божеству.

IV. І розповіли вони все щодо повстання Аканея-хану, його відділенні та перемозі над Субрісом-каву та новою загрозою вже від самого Барейда, котрий хоче розбити його, і зібрав він військо все своє проти якого їм не встояти, а тому він просить допомогти йому.

V. І вислухавши це все, Харідейз наказав зібратися ватажкам Деверлорові, Кудору та Радаю негайно. Тої ж ночі вони прийшли, і зустрілись в лісі. А з ними, і радники їхні, і був радник Харідейза теж.

VI. І повідомив Харідейз про допомогу яку попросив Аканей-хану і сказав Харідейз рішу-че що він збирає військо і вони перейдуть гори на інший бік та допоможуть Аканею-хану.

ПІСНЯ П’ЯТА

(P-XXVII)

I. Деверлор же прийшов з Янеєю і вона доки Деверлор був на нараді підійшла до десяти лисів посланців і запитала вона за того від кого вони були послані.

II. Коли ж ті сказали, що від Аканея-хану, Янея завмерла, а потім ледь не заплакала. Вона запитала чи пам’ятає він її та вони сказали, що не знають. І розпитувала вона за нього, і розпитувала детально та довго і по тому дізнались вони, що вона одна з його лисиць.

III. Коли ж нарада закінчилась Янея не сказала Деверлору про розмову цю, проте розпи-тувала його за те що говорилося на нараді Харідейза. І розповів їй Деверлор що через ніч Харідейз поведе їх на той бік гір на допомогу Аканею-хану, та Деверлор наголо-сив, що вона не піде з ним, бо там вона може загинути та Янея не погодилася і напо-лягала що піде обов'язково .

IV. І говорила вона, що буде з ним до кінця, що не лишить і готова померти поруч з ним хоч на полі бою, хоч у горах, лісах чи в норі. І сперечалися вони довго, бо Деверлор довго стояв на своєму, аби вона лишалась і не йшла з ним та Янея стала плакати та вмовляти зі слізьми його.

V. Деверлор морщився ходячи туди-сюди не знаючи що відповісти. «Міфе фоге дорау віпо фіпи шебу буги пиве зуруї? Фіпи шебу кепо фоге хіву жїве зі біго?! » — говорила лисиця жалісно.

VI. І розжалувалося серце Деверлора з кожним її словом і прикро було йому та погодився він. А в ту ніч вони були вдвох і разом вечеряли, вечеряли й мовчали. Харідейз нака-зав негайно скликати усіх лисів які раніше були відпущені. І для цього він виліз вище вгору й ставши на скелю мордою до лісів закричав скликуючи до війська.

VII. Його крик був могутнім та гучним, так, що почути його могли за тисячі лисячих хвос-тів. До середини дня половина від усього війська Харідейза була зібрана.

VIII. Усе військо було зібране до початку ночі, і розподіллено по своїм сотням та арміям. Усе було готово та Харідейз хотів зустрітися з Тавадором і послухати його слів, але він ніде лиса не знайшов, і через це його з’їдала тривога.

(P-XXVIII)

I. І підраховане було усе військо Харідейза і нарахувалося до трьох з половиною тисяч, бо багато хто почув крик Харідейза і багато хто відізвався та прийшов; і військо Харі-дейза було більше ніж було до цього.

II. І, ось, тієї ж ночі Харідейз розподілив порядок за яким вони будуть йти. Першими піде він та його чотириста лисів за ними армія Деверлора, армія Радая буде переходити за-хідніше, а армія Кудора східніше, бо багато було лисів і не поміщалися вони.

III. І розділившись по своїм сотням так і йшли одна за одною. І з лісу бачили як лиси заповнили підніжжя гір і було це велично та могутньо. Це вражало кожного хто бачив це від малого і до старого, і той перехід зайняв у Харідейза п’ять ночей.

(P-XXIX)

I. В ніч першу вийшли на скелі [котрі були] перед початком снігів. На ранок Харідейз та Деверлор з лисами своїми зупинились на тих скелях для відпочинку, проте армія Ку-дора продовжила підійматися, бо вершина на яку вони заходили була чистіша від скель й рівніша тому Кудор зупинився лише тоді коли сонце піднялося над ними.

II. Армія Радая зупинилась раніше Харідейза та Деверлора через те що вершина на яку вони підіймались була небезпечна й важка для підйому.

III. З його армії тоді загинуло десятеро через каміння що падало з висоти, і на швидкості збивало лисів, деякі зривалися та падали вниз. Радай вирішив відправити двадцятьох вище й вивідали для війська безпечніший шлях, доки вони будуть чекати на місці.

IV. В середині дня погода різко змінилася й почав лити сильний дощ, а з ним дути вітер. Харідейз наказав сховатися за каменюками, скелями та перечекати грозу. Найгірше було Радаєві та його лисам. На тій висоті на якій була його армія, не було де сховати-ся.

V. Ще четверо загинуло, а коли гроза дещо стихла він з військом піднялися вище й ви-йшли на чисту рівнину вкриту снігом та далі йти не стали, вирішивши спочатку доче-катися розвідників, проте усі вони загинули зірвавшись, коли була гроза.

VI. Армія Харідейза та Деверлора відновила сходження ближче до ночі, і земля ставала усе крутішою. Йшли колоною один за одним, йшли повільно.

VII. І коли пройшли всю ніч змогли дістатися невеликої рівнини де невелика частина разом з Харідейзом змогли відпочити, а інша частина внизу. Там лишився і Деверлор, а з ним і Янея.

VIII. І з кожним підйомом їй ставало дедалі важче йти. Вона була хвора і ледь могла трима-тися на лапах. Деверлор через це лягав і вона лягала на нього, аби не лежати на снігу, бо їй було погано і почала вона марити в вісні та говорити.

IX. І хвилювався за неї Деверлор і жалкував та винив себе що взяв таки з собою, і боявся, щоб вона не вмерла. І постійно наглядав за нею і був поруч з нею протягом шляху. А ватажки Деверлора та Морол бачачи як боїться Деверлор за Янею і в якому вона стані розжалувались та жаліли Деверлора.

(P-XXX)

I. На третю ніч армія Кудора вийшла на хребет і більша частина перейшла на той бік та спускалось. Ближче до ранку армії Деверлора та Радая вийшли теж і стали спускатись.

II. І побачив Барейд та усі лиси його та лиси Аканея-хану як вершини гір наповнилися рудими цятками мов зорі небесні, котрі усе з’являлися і з’являлися. Барейда та лисів його охопив жах та захват те саме було і з лисами Аканея-хану.

III. Всі вони бачили чисельність війська Харідейза і як те спускалося з вершин, і жах на-пав на Барейда, а захват та трепет на Аканея-хану. Проте спускатися знову вони про-довжили лише на четверту ніч через те, що багато лисів виснажилось та вимагали від-починку.

IV. Лише п'ятої ночі армія Кудора першою ввійшла в ліс; за нею Деверлор і останнім спус-тилися лиси Радая. І все підніжжя в тій частині було вкрите лисами, і було їх так бага-то, що вони розтягнулись глибоко в ліс, аби розселитися.

V. І зустрівся Харідейз з Аканеєм-хану в ту ж ніч і попросив, аби лиси Аканея вполюва-ли здобичі для війська його. А Аканей був сильно здивований розмірам Харідейза і поклонився перед ним і подякував, що той прийшов і в ту ж мить наказав частині сво-їх лисів взяти з запасів та вполювати ще здобичі для союзників їхніх.

VI. А Деверлор був тоді з Янеєю і вона була непритомна від голоду та холоду. І Деверлор не залишав її, але поклавши в одне з кубел, ліг поруч з нею зігріваючи тілом своїм.

VII. І Морол приніс шматок впійманої козулі для Янеї, а Цакл згодом приніс шматок зайця для самого Деверлора, і подякував їм Деверлор і ті пішли до своїх сотень для відпочи-нку.

VIII. І всього тих хто загинув при переході з усього війська Харідейза було сто шістдесят лисів. І в ту ж ніч розповів Аканей-хану Харідейзу про свою перемогу над Барейдом, коли ті хотіли напасти та розбити його.

IX. Говорили про це вони на самоті, доки військо Харідейза відпочивало і багато чого розповідав Аканей-хану Харідейзу, бо поважав його і боявся як напівбожества і сла-вив постійно Аканей божеств і успіх свій вважав їхнім благословінням і дратувався через це Харідейз, бо одразу згадував слова Тавадора та видіння його, проте виду дра-тування не подавав, але сказав що хоче відпочити та пішов.

(P-XXXI)

I. Було одне чого Аканей-хану не згадав та не розповів Харідейзу. Коли він переміг війська Барейда в останній битві своїй і змусив тих тікати через дві ночі прийшли до нього посланці від Барейда з пропозицією миру та союзу.

II. Цих лисів прийшло двоє і говорив один з них, на ім’я Флогін, так: «Барейд бажає союзу та миру з тобою великий Аканеє-хану. Не добре нам проливати кров один од-ного.

III. Кров братську та чисту. Хіба не один в нас ворог і це Харідейз, що повстав проти божеств і не вірить, і не поважає їх на відміну від нас. То чому ж ми воюємо коли об’єднавшись зможемо покінчити з ним та військом його.

IV. Яка користь від того що вб’ємо один одного? Бо це вигідно лише Харідейзу, аби вби-ли один одного і він переміг і лише він правив у лісах по цей бік гір і по той то нехай не допустимо цього та разом станемо проти нього?».

V. Проте відмовився Аканей-хану, адже душа його бажала помститися за усіх побратимів що загинули в битвах з Барейдом. І відмовив їм і ті пішли назад до Барейда.

(P-XXXII)

I. Коли ж сповістили його стосовно відмови він дуже засмутився і не знав, як поступити йому. На відпочинок війська Харідейза знадобилося ще дві ночі під час яких лиси обох військ краще дізнавалися один про одного і вже тоді між ними загострювалось проти-стояння стосовно віри, адже більшість лисів з війська Харідейза не вірили в божеств як в божеств після слів Тавадора, а лиси війська Аканея вірили в божеств і в могутність їхню та виконували закони які встановив ватажок їхній.

II. І лиси Аканея-хану не знали що їм робити, адже серед законів було сказано вбивати за зраду віри та ніхто з них не хотів вбивати тих хто прийшов їм на допомогу.

III. Їх було всього лиш тисяча триста в той час як лисів Харідейза три тисячі триста. І прийшли таємно деякі з ватажків Аканея-хану до нього і запитували стосовно цього, так: «Як тепер нам виконувати закони твої коли ми не в змозі виконати через небезпе-ку зі сторони Харідейза, твого союзника.

(P-XXXIII)

I. Майже всі вони не вірять в божеств, як віримо ми і не поклоняються їм, як поклоняє-мося ми і ти. Що нам накажеш чинити?» — і наказав Аканей-хану щоб ця розмова лишалась між ними, а їм сказав, аби далі продовжували славити божества, але не зва-жати на лисів Харідейза поки що, бо Аканей-хану не відмовлявся від слів своїх та за-конів. В той час вже прийшла до тями Янея, але від хвороби була ще слабкою.

II. Коли сказали їй, що вони на території Барейда по цей бік гір лисиця раділа, бо повер-нулася додому і шукала зустрічі з Аканеєм-хану та через хворобу не могла.

III. І доглядав за нею Деверлор приносячи здобич і зігріваючи хутром своїм холодними ночами доки їй не стало краще. І весь час вона уникала близькості з ним через Аканея виправдовуючись що ще хвора, і вірив їй Деверлор в тому, що говорила вона не під-даючи це сумніву.

IV. І між військами зростала лють з кожною ніччю, бо лиси Харідейза зневажливо стави-лись до лисів Аканея-хану котрі тричі славили божеств і один раз днем та не нападали вони, а лиш сміялися через вимову їхню що відрізнялася від їхньої, божеств та законів, але терпіли довгий час лиси Аканея-хану до одного випадку.

V. Коли вони зловили молодого лиса днем, на ім’я Зорей і вбили його й принесли в жертву божествам та не знав ніхто що це зробили лиси Аканея-хану, але думали що це лиси Барейда, і зростала між ними лють та підозра.

(P-XXXIV)

I. І було тими днями що один лис, на ім’я Ібанер вступив у суперечку з лисом Куріс-хоту щодо божеств. А Ібанер вчився та слухав пильно слова Тавадора, тому не зміг мовчати, бо ревнував за правду.

II. І говорив він, так: «Як ви можете вірити в тих темних та злих духів яких ще й назива-єте божествами? І поклоняєтеся і славите їх. Ви злі, і жорстокі через божества яким ви поклоняєтеся і котрі такі ж злі та жорстокі, і обманюють вас даючи вам перемоги та говорячи вам слова оманливі.

III. Не обманюєтеся, бо немає ніяких трьох божеств, але один ЄДИНИЙ, бо один ЄДИ-НИЙ створив так, як і лис один створює життя, тобто лисенят і це усі живі істоти, а не лиш ми.

IV. А звідки з’явилися самі божества? І чому тоді вони сваряться між собою, чому лиш за них потрібно вести війни, як ви говорите? А якщо одному не сподобається щось в ін-шому, то як це можливо для божеств? Хіба бажає той один що створив нас, щоб ми вбивали один одного?

V. Яка користь йому від цього і чи отримує він задоволення? Хіба той що створив нас подібний до нас же? Він мусить бути величніший, досконаліший та мудріший за нас, а не подібний, бо інакше чим він відрізняється.

VI. А якщо вони потребують крові в славу свою і крові як ви вірите, свого ж творіння такого як ми з вами, таких же лисиць та лисів тоді це жорстокі, злі та темні в сутності своїй духи, а не божества!».

(P-XXXV)

I. І як сказав ці слова лиси Аканея-хану люто загарчали та наїжачились і хотіли напасти на Ібанера та попри небезпеку той далі говорив: «Досить вірити в жорстокість та зло, котре повстало з неймовірною силою і ще себе проявить і явить себе в одному, але не лисові, бо якщо будете ви й далі славити злих духів своїх то істинний ЄДИНИЙ ТВО-РЕЦЬ покарає вас, бо робите зле та невірне».

II. І не давши йому закінчити десятеро лисів що були найближче до Ібанера напали на нього та вбили. І між лисами Харідейза та лисами Аканея-хану хто слухав Ібанера стався бій, а лисів всього хто його слухав було майже тисяча п’ятсот та лисів Харідей-за було більше і вони перемогли лисів Аканея-хану і змусили тих відступити.

III. З того часу військо Харідейза та Аканея-хану розділилося. І от в ту ніч Фісей-Пі пок-лав в серце Барейда відіслати ще раз посланців до Аканея-хану для миру та союзу і той послав трьох лисів і знайшли, і привели їх до Аканея-хану і говорили вони знову про союз та мир між військами їхніми.

IV. І говорили вони та вже не вірили що Ааней-хану погодиться на союз, але Аканей-хану погодився на союз і сказав що бажанням його є знищити Харідейза та усе військо його, але поки що буде мати мир з ним до часу битви, і сказав він що зрадить Харідей-за і так здобудуть вони перемогу та просив мовчати їм про це, аби ніхто не зміг виві-дати до потрібного їм часу.

V. І погодився Аканей-хану через меншість війська свого та небезпеку нападу від самого Харідейза та через невірство й неприйняття з боку їхнього, божеств на відміну від Ба-рейда та військ його. І коли передали це Барейду той прославляв божеств всю ніч ту.

ПІСНЯ ШОСТА

(P-XXXVI)

I. І довідався про усе те Харідейз і скликав він ватажків. Деверлора, Радая та Кудора і наказав їм бути обачнішими з лисами Аканея-хану, і наказати військам своїм бути го-товими до битви в любий час, і нікому з тих не розповідати про наказ його та плани, аби не знищили їх.

II. І погодилися ватажки, і передали це ватажкам над сотнями, а ті, лисам своїм, так, що усі лиси чекали ночі бою й хотіли цього, аби помститися за вбитого Ібанера, що був від війська Деверлора, а саме з сотні Габрая.

III. Янея ж видужала і хотіла зустрітися з Аканеєм-хану та дізнавшись, що ті відділилися, а Харідейз наказав бути обачними з лисами Аканея-хану, вона розлютилася і говорила про це з Деверлором і той слухав її, але був на боці Харідейза.

IV. І сказала тоді Янея: «Тарое рудає лет кішю зан Барейда і ков вюге і седіо Харідейза. Когя хуфо пїхе сір з нюр куви?! ». І не міг лишити це без відповіді Деверлор і наго-лосив їй що саме Харідейз не вигнав її і не вбив, проте Янея не сприймала слів його, а згодом пішла від Деверлора. І від нього вона вирішила йти до Аканея-хану і лишитись з ним. І коли настав новий день вона втекла і знайшла по запаху табір Аканея-хану і зайшла туди.

V. Лиси Аканея-хану знали про Янею, проте поставилися підозріло, адже була вона з військ Харідейза, а тому хотіли вбити її на тому ж місці, проте вона виправдовувалась і казала, щоб зустрітись їй з Аканеєм-хану та лиси спочатку зґвалтували її в замін, щоб провести до ватажка.

VI. І ґвалтували її тридцятеро лисів і лиш після того до вечора привели її до Аканея-хану. І коли привели перед Аканея, Янея була виснажена й ледь трималася на лапах та по-бачивши лиса зраділа невимовно і побігла до нього, але лиси що були разом з Аканеєм напали на неї, і повалили на землю перед ним.

VII. І придивившись до неї, і почувши її голос Аканей-хану впізнав її та зморщився на морді знаючи що з нею зробили і від запаху та вигляду її. І говорила Янея що це вона, та його єдина, котру Барейд послав на той бік гір, аби стежити за Харідейзом та війсь-ком його.

(P-XXXVII)

I. Тоді Аканей-хану наказав відпустити її, і вона піднялась і хотіла підійти до Аканея-хану та його лиси не дозволили цього. І був холодний Аканей до Янеї через те, що пі-дозрював її у зраді та в шпигунстві від Харідейза, але він пам’ятав, як любив її та як хвилювався коли Барейд відіслав її на той бік гір.

II. Тоді він попрощався з нею. І наказав дати їй поїсти, але з нею не їв, але думав. І пок-ликав він до себе Ваздлая-дану котрий був один з ватажків його, і об’явив він йому так. І сказав він так:

III. «Харідейз не буде довіряти нам, а ми найближчі до нього і вразі чого він може напасти та знищити нас». Та заперечив йому Ваздлай-дану.

IV. «Ти, великий Аканей-хану, котрий двічі переміг з військом меншим ніж у ворогів наших, боїшся Харідейза?». І загарчав на ці слова Аканей і сказав: «Божества бояться його. Я не буду дурнем.

V. Тому нам потрібно знати що він планує. Я відішлю Янею назад, аби вона дізналась що той планує. Тоді разом з Барейдом та військом його ми різіб’ємо Харідейза та військо його».

VI. І підійшов Аканей-хану до Янеї в час той, після того, як поговорив з Ваздлаєм-дану і сказав їй так: «Я далоу за гім тіменехісоу-ту віш феку віш пиве з гім кумї гуво сареу вошю з Харідейзом щокє куфі вюге бо хіву теглав випо в воферки і низуо кішю нюр. Янея пафі віш щокє гуво пиве тун гім рітео хаго жахе фимо Харідейза ». І продовжу-вав Аканей-хану.

VII. «Бо нікого з лисів моїх не приймуть і не довіряють їм, тому, люба моя, повернись назад і дізнайся про плани їхні, аби здобули ми перемогу й були разом назавжди». І засмутили ці слова Янею, бо не хотіла вона повертатися назад, і не хотіла дізнаватися про плани Харідейза через Деверлора.

VIII. Та Аканей-хану наполягав і сильно просив її, і вона ради нього погодилася поверну-тись. А Деверлор, коли повернувся і знайшов, що Янеї не має захвилювався сильно, і зупитував Морола та ватажків своїх та усіх інших чи не бачили вони лисиці?

IX. Але не знав ніхто куди пішла вона, і подумав Деверлор що лиси Аканея викрали її, аби вбити, бо чув від багатьох про їхню ненависть та зневагу до лисиць з чорним хут-ром, бо вважали вони що такі лисиці існують для жертв божествам.

(P-XXXVIII)

I. І сильно стривожився Деверлор, зустрівся він у той же вечір з іншими ватажками Кудором та Радаєм і розповів їм. І заспокоювали його вони, і наказали не боятися, бо цього і хочуть від них вороги їхні та противники.

II. А тоді багато хто думав що Аканей-хану їм союзник. І хвилювався Деверлор аж до ночі, коли йому не доповіли, і не привели саму Янею. Янея ж хотіла пояснити, і відк-рила пащу та Деверлор притиснувся до неї не давши сказати.

III. І радів невимовно Днверлор її поверненню, так, що невідходив від неї всю ту ніч, і сповістив усіх поверненню її, і ті раділи. І розпитував її де вона була, і розповідала во-на, як ходила до рідних, щоб знайти їх та не знайшла, і жалів її Деверлор і радів повер-ненню, та Морол – радник Деверлора не вірив Янеї та розповіді її, котру чув теж, про-те непоказував цього.

IV. І Янея розжалкувалась в серці своєму і розкаювалась бачачи турботу Деверлора. За-плакала вона, і притискалась до нього міцно, міцніше ніж будь коли. І вирішив Харі-дейз зібрати ватажків своїх та об’явити їм план своєї битви з Барейдом.

V. І прийшли Деверлор, Радай та Кудор і побачили смуток на морді Харідейза і був він у задумі. Та сказав твердо на вонеураф: «Ми переможемо та покінчимо з цією війною та відчуваю, що кінець мій близький і загину я у цій битві та перед тим, я знищу до тися-чі лисів. Будьте мужніми, ватажки мої, не бійтеся, бо багатьом потрібно буде вмерти у цій битві, аби явилася слава ЄДИНОГО ТВОРЦЯ, як і казав Тавадор. Усе це потрібно, щоб прийшов той лис про якого говорив Тавадор. Будьте мужніми, ватажки мої, і не сумуйте через битву що належить нам. Підбадьорте лисів та ватажків своїх, бо ми пе-реможемо, але лиш частина з нас повернеться назад та я вже не повернуся з вами. І ось, як зробимо ми. Не вірте Аканею-хану та лисам його і не надійтеся на них. Ми тут самі, і ми переможемо, бо за нас ЄДИНИЙ ТВОРЕЦЬ. І не нападе Барейд усим війсь-ком своїм, бо боїться нас та мене самого. Нападайте ви! Біжіть на них і не майте стра-ху, поверніть їх назад, і так ми переможемо, але не майте страху чи сумніву. Я поведу вас, а мене ЄДИНИЙ ТВОРЕЦЬ і ми переможемо. І перекажете ці слова ватажкам ва-шим та лисам вашим, і скажете: «Біжіть вперед і не обертайтеся назад, бо перемога наша близько і перемога ця в ваших лапах. Якщо ви не відступите – переможете, якщо повернете назад – усіх вас вб’ють».

(P-XXXIX)

I. І стривожилися ватажки, бо звучало це сумно та Харідейз підбадьорував їх. І відпус-тив Харідейз ватажків, і ті надихнулися його словами, і пішли вони прямо до військ своїх та зібрали кожен ватажків своїх, ось імена їхні:

II. Вузевор, Калдер, Агор, Ківаро, Сабер, Азен, Ігурілід, Таборн, Такс, Пард – ватажки Кудара; Взуд, Сагурін, Набал, Нордебер, Обарес, Сагурідо, Лігідон, Лорон, Буздар, Га-рідон – ватажки Радая; Єзідон, Спар, Цакл, Жавзар, Уолс, Овзай, Охілейлон, Йотан, Юнол, Габрай – ватажки Деверлора.

III. І об’явили вони слова та волю Харідейза і передали їм слова підбадьорення для лисів, аби ватажки передали їх рядовим лисам. І передали ватажки слова ті, лисам своїм і ли-си задумалися над словами Харідейза та піднявся їхній дух, і стали вони твердими й змужніли, і славили ЄДИНОГО ТВОРЦЯ, і в ту ніч підбадьорювали вони один – од-ного, а зранку наказав Харідейз послати до Аканея-хану про те, що він збирається на-падати цього вечора.

IV. І послав він одного посланця і коли той відправився Харідейз зібрав усе своє військо, він піднявшись на скелю, на висоту, а військо сиділо на підніжжі гори та слухало і го-ворив Харідейз для війська свого, і там були усі ватажки та Янея, що сиділа поряд з Деверлором, і говорив Харідейз, так:

«-:-еїеєї-хя-:-круяль_гуеї, (що значить, «моє військо») що слідувало за мною і пройшло за мною на цей бік гір. І ось, військо Барейда перед нами і військо його рівне нам, і, це той ворог та супротивник що довгий час протистоїть нам. І ось, ми стоїмо тут й нині ввечері дамо їм бій та переможемо. Не відступайте коли побачите лисів Барейда, бо всі ви чули слова Тавадора, і чули ви про видіння його, і нині ця битва від ЄДИНОГО ТВОРЦЯ, те, в що не вірять вороги наші та вірю я, вірю в це цілком. Побратими мої, котрі були зі мною весь час і слідували за мною до цього місця, будьте мудрими, будь-те мужніми, будьте твердими, будьте сміливими і переможемо ворогів наших. Ви слі-дували за мною та тепер я слідую за ЄДИНИМ ТВОРЦЕМ, бо відкрилась мені правда, що в Ньому початки життя, і я є першим з трьох хто прийде від Нього. Даю вам ці слова, пам’ятайте їх і передавайте до того часу, доки не з’явиться лис що горить та не згорає, біжить по воді та не тоне, ось слова мої, що відкрились мені: «ЄДИНИЙ ТВО-РЕЦЬ чує вас завжди, Він бачить вас та Він з вами, і в день і в ночі, Він любить вас, як не любить ні лисиця ваша чи лис ваший; Він хоче, щоб ви жили щасливо та добре в мирі з Ним. Пам’ятайте слова ці, і передавайте їх лисенятам вашим та вчіть їм усіх. Військо моє, готуйтеся до бою, бо переможете ви, і повернетеся на землю свою до ли-сиць своїх та лисенят своїх. Не бійтеся та не сумуйте. Підіть за мною останній раз, щоб перемогти вам та побачити ЄДИНОГО ТВОРЦЯ й здобути віру в Нього!»

V. І піднялось усе військо Харідейза після слів цих, і кричали вони в підтримку Харідей-зу, і чули крик цей війська Барейда та Аканея-хану в час той. І стривожилися війська їхні.

ПІСНЯ СЬОМА

(P-XL)

I. Чули слова Харідейза усі лиси його і чула їх Янея, котрій говорив Деверлор перекла-даючи на їй зрозумілі слова, і засумнівалася вона в серці своєму, бо Харідейз говорив переконливо й правда була в його словах, і думала Янея над словами Харідейза і хви-лювалася, бо мало часу лишалося їй, щоб доповісти Аканею.

II. І повернувшись до Деверлора вона прямо запитала його, як вони будуть нападати? І поглянув на неї Деверлор, і поглянув немов зі співчуттям та він усміхався і відповів: «Немає ніякого плану. Ми підемо прямо та переможемо». І дивувалася Янея і стала говорити так:

III. «Фєми фимо? Бакя тяд рудхі міфе у тяд вюге фєми салуя і рудхі ». Деверлор, поверну-вся до неї і відповідав твердо, що вони переможуть, і що він повернеться за нею і вони повернуться назад разом. І облизав Деверлор її голову та притиснувся до неї міцно.

IV. І розвернувшись пішов до ватажків своїх, аби готувати війська. Вже світало коли відбувалось це. І сумнівалася Янея й хвилювалася, бо не хотіла зраджувати Деверлора та військо Харідейза, котре було добрим до неї, та Фісей-Пі поклав до серця її думки про Аканея-хану. Вона вирішила повернутися та розказати.

V. І коли вирішила це в собі, тоді ж вона хотіла піти, але хотіла попрощатися з Деверло-ром, проте не говорити йому наміру свого. І знайшла вона Деверлора і розжалилося серце її, коли побачила його і сильно притислась до нього, і плакала в нього на шиї. Дерверлор думав, що плаче по ньому, бо боїться, аби його не вбили, і втішав її.

VI. Сказала, що мусить йти, і Деверлор не зупиняв її, думаючи, що вона повернеться. Янея вийшла з таборів і направилася прямо до табору Аканея-хану, і прийняли її, і привели прямо до Аканея-хану котрий зрадів побачивши лисицю, але не їй, але тому, що могла вона розказати про дії Харідейза.

(P-XLI)

I. І запитав він у неї прямо, і розказала Янея усе що знала та усе що чула коли говорив сам Харідейз, і розказала в деталях, аби порадувати Аканея-хану та коли закінчила пе-ремінився Аканей-хану на морді. І розпитував її, аби дізнатися ще щось, бо не знала вона. Тоді Аканей-хану змінився на морді в сторону дратування і наказав він взяти Янею, а з нею ще двох лисиць з чорним хутром, і заспівавши для божеств Аканей-хану вбив їх трьох без жалості для божеств, аби ті допомогли їм в перемозі над Харідейзом та військом його.

II. Тіла ж їхні закопали, і стали готуватись до битви. Коли сонце почало падати до верхі-вок дерев, Харідейз вийшов з військом своїм та став з ним навпроти лисів Барейда. Військо Аканея-хану було з боку лисів Харідейза. І усі три армії вишикувались однією лінією, а лиси Аканея-хану були крайніми.

(P-XLII)

I. І ось, попереду з’явилися лиси Барейда і лиш очі горіли в темряві їх. І ні Аканей-хану, ні Барейд та лиси їхні не чекали, що Харідейз так швидко піде в напад.

II. Бо закричав Харідейз і лиси усі, що були за ним та пішли в наступ. І дійсно, як і думав Харідейз Барейд не вивів усіх своїх лисів, а лише дві тисячі. І вів сам Харідейз лисів своїх і лиси його не озиралися, але всі дивилися вперед на ворогів своїх.

III. І сумнівався та зволікав Аканей-хану, бо не побіг він з Харідейзом, але думав чи ата-кувати його війська зараз, чи зачекати. І вдарили потужно війська Харідейза і збили перші ряди лисів його, так, що ті ледь стримали їх, аби вони не пройшли далі.

IV. І почався бій, проте лиси Харідейза давили усією кількістю лисів Барейда і ті стали відходити під натиском їхнім. І тоді показує Аканей-хану атакувати лисів Харідейза ззаду, а Барейд бачачи, що військо його тиснуть і деякі починають тікати, наказує ти-сячі що були з ним, бігти на допомогу й утримувати місце те.

V. Харідейз бувши вищим за лисів своїх побачив, що хочуть зробити Барейд та Аканей-хану, і наказує він частині війська повернутись та зустріти й відбити атаку Аканея-хану, а він зупинить тисячу від Барейда.

VI. І повернувся прямо до тисячі лисів Харідейз і побіг прямо на них, і спинилась тисяча перед грізністю Харідейза, але не відступили. І вбіг Харідейз у війська Барейда й став шматувати лисів що були там. Через це спинилася тисяча Барейда через Харідейза од-ного.

VII. І вбивав Харідейз потужно. Війська ж Харідейза; армії Деверлора та частина армії Радая до середини ночі знищили дві тисячі лисів Барейда і змусили повернути їх на-зад. І повернула армія Деверлора до армії Кудора, котрий продовжував битись з війсь-ком Аканея-хану і вступив в бій з військом Аканея-хану, а армія Радая погнала війська Барейда вперед та вступила на допомогу Харідейзу.

VIII. Божества ж бачили що військо Барейда відступає, бо сильно давили їх лиси Харідейза. Тоді взяв Фарха-Ту подобу звичайного лиса, але в силі Харідейза, і вступив він в бій з Харідейзом і спинились війська спостерігаючи за битвою їхньою; лише битва між Аканеєм-хану та Деверлором з Кудором продовжувалась, але скоро вони розбили ціл-ком військо Аканея-хану і змусили його повернути назад, а сам Аканей-хану був вби-тий, і тікали війська його.

IX. І боровся Харідейз з Фарха-Ту в образі лиса, лиса чорного з білими очима; і рвалися вони, так, що тряслася земля навколо них, та схопивши чорного лиса за горло Харі-дейз повалив його та вирвав горлянку йому, і той зник.

(P-XLIII)

I. І зраділи сильно усі лиси війська Харідейза та той закричав їм: «Вперед! Розбийте війська Барейда цілком. Не повертайтеся назад. Здобудьте собі життя!».

II. І відновили наступ усі війська Харідейза, і вступили в бій з Барейдом і тиснули їх. І розлютився Фарха-Ту, але відчув, як сила його лишила його, але не цілком. Тоді знову взяв образ він лиса земного подібного до Харідейза, а з ним і Фордей-На в такому ж образі, і напали вони двоє на Харідейза та боролись з ним.

III. І військо Барейда знову спинилось і славили божеств, що боролись з Харідейзом. До часу того, до того місця підійшли усі живі лиси з військ обох, і військо Харідейза було в силі до трьох тисяч лисів, а військо Барейда та залишки Аканея-хану лиш дві тисячі через Харідейза який вбив самотужки тисячу лисів.

IV. І бився Харідейз відважно, атакуючи сміливо, так рвали його й кидали, але не було вже тієї сили у Фарха-Ту яка була, тому він знову вбив його і повернувшись до Фор-дея-На боровся з ним й отримав багато ран, але переміг і його розпоровши живота.

V. І зраділи лиси Харідейза ще більше. Сповнились вони сміливості та мужності. Пішли в наступ усі його війська. Піднявся ж до Фарха-Ту та Фордея-На, Фісей-Пі, і дивувалися вони силі Харідейза, бо це не була сила подібна до їхньої, і не знали вони що перед битвою просив Харідейз у ЄДИНОГО ТВОРЦЯ допомогти та перемогти йому та вій-ську його.

VI. Тоді ж всі вони троє взяли образ вселившись у звичайних лисів, і напали вони в трьох тепер на Харідейза, але в силі з них був лиш Фісей-Пі, і боролися вони з Харідейзом і лиси всі бачили це.

VII. І ослаб Харідейз та лишали сили його, але переміг він витерпівши удари одного, потім іншого, і ті два вселились в одного, що лишився перед Харідейзом. Від втоми Харідейз опустив голову свою та тремтіли лапи його, а з тіла та ран текла кров.

VIII. І став говорити Харідейз прямо до чорного лиса в котрому були усі божества: «ЄДИ-НИЙ ТВОРЕЦЬ допоможи мені. Зміцни лапи мої, бо ти вже переміг їх та його, я за тебе й вірю в тебе».

(P-XLIV)

I. Коли ж почули це божества відступились від Харідейза. І коли зробили це, Харідейз накинувся на них швидко та повалив лиса, і роздавив лапою своєю голову лиса того, і зникло тіло.

II. Впав Харідейз після того. Коли ж підійшли до нього зрозуміли, що він мертвий і за-кричали лиси війська Харідейза і напали вони на лисів Барейда що стояли перед ними, і змусили їх тікати, і тікав сам Барейд, а тіло ж Харідейза лиси хотіли забрати на інший бік гір.

(P-XLV)

I. Так зробили вони. І коли переходили війська назад більшість лисів загинула, і загинув Радай і близько п’ятсот лисів. Деверлор же лишився на боці тому, аби знайти тіло Янеї, і знайшовши він вбив себе, і тіло його лишилось з тілом Янеї - лисиці його.

II. Тіло Харідейза перенесли, і закопали його на пагорбі, що був неподалік оточений водою. І був плач великий серед лисів його, лисиць, та лисенят, та старих; і пам’ятали це і передавали лисенятам своїм в деталях.

III. Так закінчились протистояння Харідейза та Барейда з яким були божества; про жертву, і міць, і дії його.