Книги
Всі
Вірші
Всі
ВОЛАРЕ
Швидше! швидше!
Мов молодий сокіл мчу,
Лечу, широкий мах беру!
кажу собі, "Встигну! Встигну!"
Аби мисливці не трапились мені,
Аби куля не застрягла в крилі.
Потоки вітру зустрічаю.
Так повільно я лечу.
От і втому відчуваю.
"Це що? Я впаду?
Ні, не можна,
Геть такі думки,
Що завгодно
Та тільки не ти!"
Ближче, ближче океан.
Страшні темні хвилі.
Попереду став туман,
Небо, вітер мені не милі.
Хвиля раз біля крила!
Ось, смерть схоже моя прийшла.
Дивлюсь, бачу уламок корабля.
"Там спочину, дух переведу,
До шеолу не зійду".
Знову політ, розправив крила.
Тяжкий зліт
Та тепер є сила,
До тебе долетіти.
Швидше! Швидше!
Крізь океан та вітер.
Перед очима твій стан,
Скоро закінчиться пекельний каган.
1
0
43
ВІДНЕСИ МЕНЕ ВІТРУ
Віднеси мене вітру!
Віднеси в далекі краї.
В мою мрію завітну
В мої роки молоді
Віднеси мене вітру!
Туди, де панує зима,
Де в мирі відпочине душа моя,
Там, де чекає кохана
Віднеси мене вітру!
Самим не лиши.
Я маю мету гідну.
Зачекай! зажди!
Віднеси мене вітру!
Коли палко любила душа.
Віднеси мене вітру,
Коли обіймала лише вона.
Віднеси мене вітру!
В батьківський дім.
Там скажуть пораду привітну.
Малий "я" лишився в нім.
Ой, віднеси мене вітру!
Від цих лихих думок.
Віднеси мене за парту,
За мій перший урок.
Віднеси мене вітру!
Коли босоногі бігали ми,
В ту дійсність дитячу,
Де малими були дітьми.
Віднеси мене вітру!
На ті високі кручі,
Де ходив в пору вечірню,
І наспівував пісні.
Віднеси мене вітру!
Звідси тепер віднеси.
В мою мрію завітну
Геть мене забери.
0
0
37
СЕРЦЕ ЗАКРИЧИ
Серце закричи!
Бийте щосили в дзвони!
І ти, о Голос проговори,
Щоб зміцнилися кістки!
Серце закричи!
Не ховай своєї тривоги,
Чи хочеш ти
Боротися з собою?
Хіба не досить в світі марноти?
Навіщо тобі ще підносить?
Та ти, о серце закричи!
Хай почують той крик,
І от що вони скажуть,
А хіба не зв’яжуть?
Хіба дурнем не назвуть?
Серце закричи.
В останній раз можливо.
Двері відчини,
Щоб не було це мстиво.
1
0
42
