Книги
Всі
Вірші
Всі
Чорна гроза
Я бачив плями у повітрі.
Здається що воно живе,
І бачив злість у вітрі,
Той, блискавицю за собою веде.
Від чого злиться він?
І чому покою немає?
Дує, і б'є у дзвін.
Лихо сталося він знає.
І той дзвін його тривожний
Небеса наповнює усі,
І розноситься клич переможний.
Невже перемога? Ні!
З небесного гаю
Залунала, ворога труба,
І завиднілось на небокраю
Війська - лиха орда.
Було їх безліч. Була пітьма
На конях сиділи гордо.
Ось підкотила артилерія.
Закричали воїни хоробро.
Піднялася зброя, залунали постріли.
Кіннота зірвалась в бій,
І зійшлися в битві сили
Захоплюючи погляд мій.
Вітер продовжував шуміти
Над деревами чорна хмара повзла.
Було це складно усе уявити
Та мабуть, буде просто гроза.
0
0
313
ВОЛОДАР СВІТУ
Мене переслідувала мить,
І блаженне та дивне відчуття.
Її за миль завидь
Ти кинешся у почуття.
Спрага, рвіння, злети...
Усе змішалося в тобі.
Ночі, гоніння... я тонув у небутті
Чи хтось згадає цю хворобу?
Чи винайдуть ліки колись?
Для неї немає меж, закону.
Згинь або схились.
0
0
429
СЕРЦЕ ЗАКРИЧИ
Серце закричи!
Бийте щосили в дзвони!
І ти, о Голос проговори,
Щоб зміцнилися кістки!
Серце закричи!
Не ховай своєї тривоги,
Чи хочеш ти
Боротися з собою?
Хіба не досить в світі марноти?
Навіщо тобі ще підносить?
Та ти, о серце закричи!
Хай почують той крик,
І от що вони скажуть,
А хіба не зв’яжуть?
Хіба дурнем не назвуть?
Серце закричи.
В останній раз можливо.
Двері відчини,
Щоб не було це мстиво.
1
0
192
