You

iriana clem

Oublier ce qu'est l'amour Oublier tes lèvres, tes yeux Laisser ta voix être emportée par les murmures et les hurlements du vent solitaire Laisser ton visage être troublé par l'eau glacée des torrents. Abandonner la chaleur de ton corps pour me plonger dans la tempête de neige. Devrais-je subir toutes les intempéries pour que mon cœur survive à ton ignorance ? Pourrais-je t’oublier, te laisser derrière moi et t'abandonner?

2020-10-26 18:57:44

5

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Mémé Paradoxx

@iriana clem c'est tout mérité, je ne like et commente que si c'est vraiment beau 😆😊

Відповісти

2020-10-28 16:31:28

1

iriana clem

@ Mémé Paradoxx j'en suis vraiment touchée merci 😍j’hésitais à le publier car d'habitude j'essaye de faire des rimes mais j'ai voulu tenter celui ci sans rien changer donc merci beaucoup de me rassurer ^^

Відповісти

2020-10-28 16:36:57

1

Mémé Paradoxx

@iriana clem Parfois ce n'est pas grave qu'il manque une ou deux rimes, si les mots sont justes et adéquates... Et puis la prose c'est une sorte de poésie également !! 😆

Відповісти

2020-10-28 16:39:50

1

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2543

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2483