You
iriana clem
Oublier ce qu'est l'amour Oublier tes lèvres, tes yeux Laisser ta voix être emportée par les murmures et les hurlements du vent solitaire Laisser ton visage être troublé par l'eau glacée des torrents. Abandonner la chaleur de ton corps pour me plonger dans la tempête de neige. Devrais-je subir toutes les intempéries pour que mon cœur survive à ton ignorance ? Pourrais-je t’oublier, te laisser derrière moi et t'abandonner?
2020-10-26 18:57:44
5
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Mémé Paradoxx
@iriana clem c'est tout mérité, je ne like et commente que si c'est vraiment beau 😆😊
Відповісти
2020-10-28 16:31:28
1
iriana clem
@ Mémé Paradoxx j'en suis vraiment touchée merci 😍j’hésitais à le publier car d'habitude j'essaye de faire des rimes mais j'ai voulu tenter celui ci sans rien changer donc merci beaucoup de me rassurer ^^
Відповісти
2020-10-28 16:36:57
1
Mémé Paradoxx
@iriana clem Parfois ce n'est pas grave qu'il manque une ou deux rimes, si les mots sont justes et adéquates... Et puis la prose c'est une sorte de poésie également !! 😆
Відповісти
2020-10-28 16:39:50
1
Інші вірші поета
Brisé 24/9
Інші поети
ami
@sourami
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4969
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1952