Вишиванка
При світлі сонця матір вишивала Життя-дорогу - біле полотно. І тиху пісню про буття співала, Легке й щасливе, щоб воно було. Червоні маки Долю заквітчали, Принесуть щастя, сину, у твій дім, Кохання й радість квіти огортали, Тобі на згадку про любов батьків. А чорні смужки, то є захист, доню, Від темних сил, жорстоких ворогів, Міцну дарують вони духу волю Й боронять від журби та злих вітрів. У сяйві місяця нам ненька вишивала, Щасливу Долю й радісне життя, І тиху пісню про стіжки співала, Просила в них, щоб вберегли дитя. Вклонюся низько, дякуючи мамі, За вишиванку - оберіг душі, Яка стіжками Долю прокладає Й несе в собі всі молитви твої. Iryna Markova🌿
2021-05-20 04:37:10
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Iryna Markova
🥰На фоновому фото вишиванка, яку надіслала мені мамуся на свято цьогоріч🌹Дякую💕
Відповісти
2021-05-20 04:37:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4996
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3926