Кров калини
Iryna Markova
Калини грона за вікном, Мов краплі крові запалають, Нам нагадають вони знов, Про біль, який всі забувають. Про тугу рідної землі, Про сльози неба і родини, Яка втрачає з дня у день Сьогодні батька, завтра сина. Війна... не бачу в ній кінця, Від болю небосхил палає, Її для всіх наче й нема, Хоч туга серце розриває. Iryna Markova🥀
2020-11-11 06:29:29
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Green Cherry
👏👏👏
Відповісти
2020-11-11 09:31:46
1
Iryna Markova
@Green Cherry 🤗🌷
Відповісти
2020-11-11 16:19:08
1
Інші вірші поета
Жінка-весна Спиніть літо Вічність роз'єднала Хто ти є?
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Edelweiss
@Edelweiss
어 먼 EMY
@Penguinia
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1270
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1615