Вірші
Сила Землі
Як сонце влітку землю цілувало,
Вона теплом ділилась залюбки,
Сонливі роси на тумани обертала,
Вкладала силу в трави й пелюстки.
Осінні хмари, дощ... схилилось небо,
Вмивають землю струмені журби,
Вона ж всі сили віддає, бо треба,
Щоб шелестіли довше луки та ліси.
Настане мить, полишить сила тихо,
Поснуть дерева в подиху зими...
І в казці кришталевій все довкола,
Природа матері-землі шепоче сни.
Як ніч минає, бачимо ми світло,
Тож якось сонце забере сніги
І усміхнеться йому перша квітка,
Життя заграє знову барвами весни.
3
1
200
А мрія ж була...
Заплакало небо похмуре над нами,
В душі задощило, тумани лягли,
І думка все далі, літає світами,
Ховаючи в посмішці голос журби.
Реальність болюча, втікаєм від неї,
Шукаєм в ілюзіях радість і гріх,
Примарні слова вже міцніші ідеї,
Не вірить ніхто в мрії більше та сміх.
Життя це змінилось, минуле втікає,
Хтось спогади ловить, згадає слова,
Майбутнє в туманах ніхто вже не знає,
А плакало ж небо... і мрія була.
Iryna Markova🍁
https://youtube.com/shorts/67lfbl-RjwI?feature=share 🎃
5
3
277
Спиніть літо
Спиніть це літо, я не хочу в зиму!
Хай сонце гріє ніжно золоте,
Нехай плекає соловей калину
І човен мрій по річці дум пройде.
Любіть цю осінь тиху та чарівну,
Туман як місто сонне обійме.
І навіть сніг у ранішню годину,
Коли зима цілує все живе.
Відчуйте спокій, ту морозну силу,
Яка природу в тиші край візьме.
І відкривайте завжди душу світу,
Так в ваших мріях літо оживе.
Iryna Markova🌻
1
0
262
Мелодія дощу
Мелодія дощу мені наснилась,
Чарівна магія холодної води,
З небес сьогодні вона тихо лилась
Й до танцю кликала осикові листки.
Прозорістю в повітрі розливалась,
Змиваючи безбарвності сліди,
За Землю знову пошепки молилась,
Як робить це роками крізь віки...
Забули все, чого колись боялись,
Пішли ми в дощ, щоб змив усі гріхи,
Веселки там нам радісно всміхались,
Й вода торкалась ніжно до руки.
Холодні чари на тепло змінились,
Знов мріями розквітли наші сни,
Душа ж у нотах тихо розчинялась,
Ввібравши силу неба та води.
Iryna Markova🌦
4
0
319
Відкрий літо
Знов вітер коси розчесав степам,
Заграва в серці намалює літо,
Духмяні трави там шепочуть нам,
І море кличе лагідно, сердито...
Полиш всі справи, помахай містам,
Візьми квиток і усміхнися світу,
Під стук колес, без суму і без гальм,
Відчуй як серце радістю зігріте.
Знов хвилі вгору здійме океан,
Цілує небо він без сорому, відкрито,
За обрій лине думка легко там,
Мрій танець загортає душу в літо.
Iryna Markova
4
0
329
Вишиванка
При світлі сонця матір вишивала
Життя-дорогу - біле полотно.
І тиху пісню про буття співала,
Легке й щасливе, щоб воно було.
Червоні маки Долю заквітчали,
Принесуть щастя, сину, у твій дім,
Кохання й радість квіти огортали,
Тобі на згадку про любов батьків.
А чорні смужки, то є захист, доню,
Від темних сил, жорстоких ворогів,
Міцну дарують вони духу волю
Й боронять від журби та злих вітрів.
У сяйві місяця нам ненька вишивала,
Щасливу Долю й радісне життя,
І тиху пісню про стіжки співала,
Просила в них, щоб вберегли дитя.
Вклонюся низько, дякуючи мамі,
За вишиванку - оберіг душі,
Яка стіжками Долю прокладає
Й несе в собі всі молитви твої.
Iryna Markova🌿
5
1
220
Хто ти є?
Хто ти є? Для чого ти існуєш?
Навіщо світ цей породив тебе?
Життя у клітці... правда? Чуєш,
Тоді для кого ж воля над усе?
Міцні кайдани знову одягаєш,
Родились в них і кожен так живе,
І до тарілки першим поспішаєш,
Яку господар в клітку принесе.
Робота, сон, колись відпочиваєш,
Система кістку кожному дає.
Як смерть прийде, позаду помічаєш,
Що шлях тернистий в нікуди веде.
Жорстоко, так? Хоча і сам все бачиш,
Тому мовчиш, бо пережив це все,
В душі глибоко знову тихо плачеш,
Бо точно знаєш - воля над усе...
Iryna Markova🥀
6
0
188
Душа
Болить вона за долю і майбутнє,
Мовчить про те, що вітер наспівав,
Кричить у клітці, хоче позабути,
Все те, що страх на плоті вирізав.
Вона іскра, в яку ніхто не вірить,
Забуті істини й духовності слова,
Хоч знов шукає їх, хто душу губить,
Відчувши подих смерті за життя.
Вона так тихо плаче через горе,
Що голос той у ненависті зник,
Вже позабули всі, що ми є люди,
І рве її тваринний стада рик.
Співає в щасті, радості хвилини,
Розквітне в час кохання, мов весна.
Тендітна й ніжна, світла у дитини,
Важка та мудра стала за життя.
Продати просто те, чого не бачиш,
Загнати страхом, виправдати все,
Та знає серце, що багато втратиш,
Якщо душа вже світом не веде.
Iryna Markova
6
5
202
На крилах Весни
З країв далеких принесуть Весну
На крилах щастя чарівні лелеки,
Домівку мають завжди лиш одну,
Летять до неї з вирію далеко.
Заквітне сад, загомонять птахи,
Весна прикрасить травами долину,
Обійме сонце землю, як завжди,
Неначе матір рідную дитину.
Всміхнися світу, мрію намалюй,
Тобі ж палітру щастя подарує,
Яке приносить на крилі Весну,
І сонцем теплим ніжно поцілує.
Iryna Markova🌸
9
2
239
Жінка-весна
В руках тендітних сірі будні розквітають,
Уста шепочуть світу про весни тепло,
Блакитне небо твої очі нагадають,
Забудь на мить про все погане, що було.
Маленькі ніжки стежку в полі прокладають,
В дитинства час думки приємні занесло.
Про що всміхається Весна люди не знають,
Але у всіх в душі щось ніжне розцвіло.
Минулі дні у теплий вирій відлітають,
І кожна мить стає тим новим, що прийшло,
Прекрасні мрії-первоцвіти розквітають,
Вони приносять світлу віру у добро.
Весна - ти диво! Добре всі це знають
Й згадають знову в пісні все одно.
Нехай в житті лиш сонця дні переважають,
А щастя й радість зазирають у вікно.
Iryna Markova🌷
5
0
307
Кохання янгола
Дві долі зміями переплелись в єдине,
Шукав хтось правду, мрію і слова,
Але знайшов на світі лиш людину,
Що втілює тепер весь сенс життя.
Багато так хотів дізнатись в Світу,
Запитував про щастя й майбуття,
Кричав на дощ, противився він вітру,
Не розумів людей, їх дивні почуття.
Аж раптом сонце розірвало хмару,
Дрібний промінчик лине до землі...
Що це було? Напевно давні чари!
Побачив янгола народження у сні.
Шукав він істину, але забув про неї,
Тепер лиш образ бачить з своїх мрій,
Кохання душу рве, відкинув сфери
Високих істин й праведних світів.
Знайшов... і серце пісню заспівало.
Прокляття це? Веде ж до забуття...
Нехай і так, все неважливо стало,
В очах коханої тепер його життя.
Iryna Markova🥀
3
0
374
Сльози Зими
А сльози Зими, вони ж наче вічні,
Кришталики снігу, мов витвір митця,
І гратка у них в душі кристалічна,
У всіх унікальна, хоч схожі з лиця.
Народжені холодом лютим й зимою,
Крижиночки падають вниз до землі,
Кружляють із вітром, сміються з тобою,
Струмочком щоб стати одним навесні.
Радіймо й ми світу, в якому живемо,
Всміхатися сонцю потрібно завжди,
І всіх привітати, до кого прийдемо,
Щоб усмішки щирі цвіли навкруги.
Iryna Markova❄
14
2
6124
Дві дороги
Шлях тернистий і є дві дороги,
Одна в темну безодню веде,
Там холодний, пронизливий спокій,
Мертва тиша й життя вже не те.
Відштовхнув ти кохання чи рідних,
Відцурався від Мови й Землі,
То ступаєш ти сам неодмінно
На стежину, що в чорній золі.
Якщо ж ворог надавить на плечі,
А ти голову все ж не схилив,
То й з найглибшої темної ями
Ти побачиш знов тих, хто молив,
Про спасіння твоє і здоров'я,
Легкий шлях до своєї сім'ї,
Саме ним повертають Герої,
Що боронять тут спокій Землі.
Iryna Markova🥀
1
0
352
. . .
Чародійка-зима білим місто вкриває,
Кришталеві дива намалює мороз,
Тихо зорі шепочуть, пісню вітер співає,
Хай насняться казки і пригод цілий стос.
У далекі країни думка плинно втікає,
Там тепло і весна, гомін жвавих птахів,
А хурделиця знов за вікном завиває,
Колискову співа для дітей та батьків.
Запорошене білим, місто наше дрімає,
Різнобарвні дива бачить хтось уві сні,
Лиш самотній ліхтар у дворі замерзає,
Він покаже цей світ чародійці-зимі.
Iryna Markova❄
3
0
241
У всіх були крила
У всіх були крила, усі ми літали,
У мріях дитячих та затишних снах,
Колись, безтурботні, ми горя не знали,
Й біди не вбачали в прожитих літах.
Вперед у майбутнє за вітром промчали,
Не бачили правди в омани словах,
Тепер помудрішали, більше пізнали,
І віри не ймемо, один тільки страх...
Турботи, печалі, яких ми не знали,
Гризуть тепер душі, живуть у серцях,
А мрії... а мрії?! Куди заховали?!
Спалили усе те й розвіяли прах...
Навіщо живемо тоді ми не знали.
Змінилось хоч щось? Хіба на словах.
Думки заполошні за обрій помчали
Й мені б полетіти знов, наче я птах.
Шукали, хворіли, забули, злякали...
А мрія все ж є, вона в ваших серцях,
Поглянули в небо - вогні запалали,
Знов крила розгорнуті, наче у снах.
Iryna Markova🥀
6
2
276
Зафарбовуємо життя
Дерева голі і земля чорніє,
Вкриває місто біле полотно,
Усі забули про дитячі мрії,
Згубили їх в минулому давно.
Турботи й цілі, час усіх хвилює,
У сірих буднях втратили себе,
Зітхає Доля, пензлями малює,
І знову сіре й біле, чорне і важке...
Спинись, прошу, ще є у світу фарби!
Поглянь на неба чистую блакить,
На пролісок, що з снігу визирає,
І джерельце, що десь з гори біжить.
На теплу радість, що дитя дарує,
Веселий сміх та казки ясну мить.
І сонце світ нам золотом малює...
Згадай про мрію, яка десь летить!
Турботи будуть і прийдуть печалі,
Таке життя, душа у всіх болить...
Проте не варто знову забувати
Про свої мрії й щастя світлу мить.
Iryna Markova 🌿
5
0
327
Весняно-зимовий танок
За містом знову тихо казка оживає,
Зима з Весною закружляли у танку,
То снігом замете й мороз щіпає,
То задощить, розбивши ковдру льодяну.
Сувора пані завірюху прикликає,
У мріях в неї вічний сон та заметіль,
Вона ідилію в сніжинках прославляє,
Не бачить сенсу в хаотичному житті.
Весна-красуня ніжно пісню заспіває,
Прославить сонце, радість й теплі дні,
Тоненький пагін знову кригу пробиває
І задзвенять струмочки тихо весняні.
Прекрасні сестри, кожна про це знає,
Коли проходять вчасно по Землі,
Під снігом білим вся природа засинає,
А відпочивши рада сонцю і Весні.
❄Iryna Markova🌸
7
0
282
Подих Зими
Від подиху Зими поснули трави,
Замерзли квіти, річка не біжить,
Не видно в сірім небі вже заграви,
І птах у височінь не полетить.
Мороз в обіймах землю затискає,
Притрусить снігом гори та поля,
І все в зимовій казці завмирає,
Мов на картині мрія пензляра.
Вночі десь тихо вітер завиває,
Мороз малює вправно на вікні,
З кристалів снігу місто шати одягає,
Щоб казку ту прошепотіти в сні.
Iryna Markova❄
5
2
247
Ілюзія світу
Химерні мрії, королівство снів,
Порушено гармонію зі світом,
І губимось у днях календарів,
Замінимо там зиму знов на літо.
Реальність ілюзорну намалюєм,
Через криві дзеркала розгляда,
Спотворимо ідилією образ,
Який природа кожному дала.
Хоч віртуал сьогодні це примара,
Все більше часу й сил він забира,
Там ми живемо днями і ночами,
В реалі ж існування вже нема.
Спинився хтось, рядки зараз читає,
Майнула думка: "дійсно ж уже так",
Та знову скрол прокручується далі,
І дописам проставиш ти свій знак.
Біда то? Звісно ж, адже ми згубили,
Все те, що нам природа роздає.
Хоча, можливо, так все й має бути,
Нова епоха в світі настає...
Iryna Markova
8
0
289
Частинка Всесвіту
Частинка простору енергію зібрала,
Вперед поринула, утворюючи Світ,
Таких, от як вона, навколо мало,
Одна народиться у міліарди літ.
У тому просторі родилася краплина,
І стане базисом для океану там,
З частинки пилу утворилася рівнина,
А з плазми, в небі, зірка золота.
У Світі молодім створились хмари,
Несе їх вітер, граючись з дощем,
І трави там шепочуть до заграви,
Малюють райдуги у небі олівцем.
Пройшли роки, століття та епохи,
З'явились звірі, риби та птахи,
Гармонія у всьому, всюди спокій,
Але не може ж бути без біди.
В природі народилася людина,
Творіння Світу, Неба чи води...
На диспут теософський є хвилина?
Подумай над питанням цим і ти.
Та поки розгадає хтось причину,
Той Світ живе, росте вже не по днях,
Планету підкорила все ж людина,
Науку й техніку вивчає у містах.
Земля рида і Світ від бід страждає,
Що буде далі, бачать люди всі.
Що їм спинитись зараз заважає?
Прогрес поставлено давно понад усім.
Загинув Світ, вже знищено планету,
Не має райдуг, сонця і птахів...
Та Хаос знов сформовує частинку,
Яка стає праматір'ю Землі.
Iryna Markova✨
9
0
400
Не здамся
Змінилось все, життя наше минає,
Хтось про минуле тужно заведе,
Ніхто з нас майбуття свого не знає,
Куди ж той шлях нас завтра приведе.
Здавалось вчора були молодими,
Хотіли світ змінити, рвались в бій,
Ніхто не зміг нам душі покорити,
Летіли в завтра ми на крилах мрій.
Сьогодні сірість світ заполонила,
В очах журба і туга, в серці біль,
Невже це старість руку простягнула,
Щоб дум важких наслати на нас рій.
Не здамся, чуєш Світ, не здамся!
Життю радіти буду знову як дитя,
І ти, мій друже, щиро посміхайся,
Відкинь той смуток й чорноту буття.
Ніхто не знає скільки йому жити,
Але не з споминів, повір, дорога та,
Минуле варто нам у пам'яті тримати,
Але вперед веде лиш мрія золота.
Iryna Markova🌹
4
0
301
Ти віриш?
Ти віриш в казку, що приносить день,
Коли ми визираємо в віконце,
В чарівні мрії, снігу круговерть,
У посмішку, яку дарує сонце?
Не вірю, кажеш, виріс вже давно,
Життєва правда душу очорнила,
Не бачиш в цьому сенсу все одно,
Вважаєш, що не цим живе людина.
А я все ж вірю... прошу, вір і ти,
Коли на землю перший сніг лягає,
Що відведе від нас він гіркі сни,
І що для нас вночі та зірка сяє.
Повір у свято й чарівні слова,
Які дитині мати промовляє,
Бо захистять вони тебе від зла,
Любов нас всіх від бід оберігає.
Iryna Markova☃️
5
2
374
Байдужість
Байдужість світ руйнує знову наш,
Не бачимо ми правди, ігноруєм,
Прийде за це розплати колись час,
Але ми знов майбутнє не шануєм.
Здається всім, що омине біда,
Проблеми десь далеко і не наші,
Що перебільшують говорячи "Війна",
Обравши гидкий сміх у гіркій фальші.
Хвороби - вигадки, новини - еталон,
Ми всі вже фахівці в усіх науках,
І сліпо дивишся ти знову в монітор,
Лиш інколи помити сходиш руки.
Не вірять в кризу, сльози та слова,
Вважають мову другорядним чимось,
І так живе родина не одна, живе...
Продавши Батьківщину.
Iryna Markova
4
0
388
Віримо
Морози дужчають, хурделиця співає,
Зима в полоні сніговім трима міста,
Ніхто з нас майбуття свого не знає,
Але в душі знов світла мрія розквіта.
Хтось вірить в диво чисте новорічне,
Що змінить світу барви навкруги,
Ну а для когось спомин про минуле
То все, що він проніс через роки.
Життя минає швидко й невблаганно,
Спливає рік за роком, летить час,
Але ми мріємо всі й віримо у щастя,
Яке покличемо в святкову ніч ще раз.
Iryna Markova
5
0
333
Я вірю
Я вірю в сни, які дарують віру
У світлу мить та незвичайні дні,
Вони малюють пензлями картину
Щасливих споминів, які усі мої.
У диво вірю та святковий вечір,
Що об'єднав родину за столом,
У щирий чистий сміх вірю малечі,
Якій відкрита істинність й любов.
Тобі я вірю й, певно, всьому світу,
Що біль та радість нам дарує знов,
І щиро я прийматиму щороку
Добро і зло, всю ненависть й любов.
Завжди я вірю в світлу теплу казку,
Яка наповнить святом всі ці дні,
Нехай почує Всесвіт тихий шепіт
Мільйонів душ, що в мріях не самі.
Iryna Markova🌠
4
1
356
Я хочу знову в зиму...
Зима навшпиньках підібралася до нас,
Мороз прикрасить вікна візерунком,
Ти мрій сьогодні про святковий час,
Коли і посмішка ставала подарунком.
Бабуся кіски запліта, співа пісень,
Дідусь про чари зимові казки розкаже,
А ти сидиш біля вікна, минає день,
І кіт муркоче тихо про майбутнє наше.
Тоді так просто було, час помалу йшов,
Здавалось, наче все це справжня вічність...
Звідки ж той злам життя, чорний покров,
Що час прискорив, думи покалічив?
Навколо світ жорстоким швидко став,
Зникають світлі спомини у бруді фальші,
Яким нас соціум так щедро наповняв,
Ламаючи в своїй системі душі наші...
Я хочу знову в зиму, в снігу круговерть,
Де всі живі, в щасливу мить та днину,
Коли годинник не пророчить смерть,
А лиш до світлих мрії рахує він хвилини.
Iryna Markova
3
1
272
Магія слова
Летять слова ключем моїх думок,
Осіння казка ляже на папері,
Життя щодня несе новий урок
І новий досвід стукає у двері.
Про радість, смуток, мрії, каяття,
Напишу знову прозою, віршами,
Надривно скажу правду про буття,
В фантазію порину разом з вами.
Читання книг - то магія думок,
Що носить їх чарівними світами,
Якщо відкриєш серце ти для строф,
То й мрія пролетить поміж рядками,
Над океаном слів, в провалля дум,
Проникне в ліс казок чи грот фантазій,
І розгорне крило душа під звуки струн,
Що світ чарівний слова несе в фразах.
Iryna Markova📝
4
0
299
Ніч
Чорною кішкою ніч підібралася,
Ніжно муркоче нам дивні сни,
Ти, засинаючи, в зорі вглядаєшся,
Що ж вони бачать, з їх висоти?
Місто зітхнуло, вкрите туманами,
Втомлене жвавим рухом за день,
Слабко пульсує кров магістралями,
Тепло вже зникло з дальніх алей.
В поспіху дня, ми й не помітили,
Як вітер листя останнє зірвав,
І як прийшов у парк Мороз лютий,
Що на танок нашу Осінь позвав.
Мовчки в обіймах його закружляла,
Втратила ніжність, палкі кольори,
Про холод дикий Осінь не знала,
Заснула Природа вже до весни.
Вогники гаснуть, шурхіт затихне,
Не потривожить ніщо тихий сон,
Лиш в чорноті марень далеких
Зорі моргають душі в унісон.
Iryna Markova🍂
5
2
350
Перший сніг
Мороз у осінь хитро заглядає,
Не дочекається ніяк він до зими,
Природа тихо в сон вже поринає,
Скидаючи з дерев усі листки.
А сіре небо плаче першим снігом,
Вкриває землю білим полотном,
Сердитий вітер тихо завиває,
Забувши казку свою про тепло.
Метеликами ніжними сніжинки
У танці линуть стрімко до землі,
Сидять всі тихо по своїх хатинках,
Дитинство виглядаючи в вікні.
Смачніша кава і тепліша ковдра,
Коли надворі сильна заметіль,
І на душі заграють тихо ноти
Передсвяткових новорічних мрій.
Iryna Markova❄
3
2
211
Мама
Я торкнуся долонею скроні,
Посивіло волосся давно,
Твої очі, колись волошкові,
Несуть світло мені все одно.
Нам любов ти свою дарувала,
Розлетілись по дальніх містах,
Але де б я не була, все ж знаю,
Що ти носиш нас всіх у думках.
Я залишу всі справи на потім,
Прилечу знову в рідний свій дім,
Прошепочу, що вдячна я Долі,
За здоров'я й турботу батьків.
Не потрібні їм ті подарунки,
Що веземо ми всі на свята,
Головне голос знову почути,
Пригорнути до себе дитя.
Я торкнуся долонею скроні,
Обійму своїх любих батьків,
І всі Сили я прошу, в поклоні:
Захистіть їх від лютих вітрів,
Що хвороби і злидні приносять,
Щоб раділи ще довго життю.
Адже мама нам світло дарує,
Дайте й ви їм турботу свою.
Iryna Markova💗
5
0
259
Крига розтане
Важкий погляд, опущені плечі,
Сіра пташка, самотня, сумна...
Світлі мрії давно недоречні,
Звикла все вже робити сама.
Тепле літо пропало в турботах,
Не побачила сонця й тепла,
З головою сховалась в роботі,
Схаменулась... а вже відцвіла.
Осінь вкриє туманами плечі,
Дощ сховає сльозу на щоці,
Вона ще ж молода... але вечір,
Знов зустріне в душі гіркоту.
Взимку крига на серці міцніша,
Сірий шарф приховає лице,
А замети навколо все вище,
Не проб'єтся ніхто... все пусте...
Але сонце колись привітає
Ніжним променем вранці її,
На устах знову посмішка сяє,
Розфарбує яскраво ці дні.
Навесні, в круговерті емоцій,
На кінцевій зупинці метро,
Хтось зустріне у натовпі погляд,
Що примусить літати його.
Поцілунки, прогулянки, мрії,
Серце наче на двох вже одне,
І сплітаються душі в надії,
Що самотність тепер омине.
Буде кава ранкова смачніша,
Мрія квітне чарівна, легка...
Відкривайте й ви душі частіше,
Для кохання завжди є пора.
Iryna Markova🌹
7
0
481
Вічність роз'єднала
Ніч заколисала,
Вітер підспівав,
Мареннями стала
Та кого кохав.
Цілим океаном,
Подихом весни,
Була ти для мене,
Приходила в сни.
Серце розривала
Посмішка твоя,
Думку зігрівало
Лиш твоє ім'я.
Час минає стрімко,
Вік добіг кінця,
Вічність роз'єднала
В один день серця.
Барви потьмяніли,
Сенс життя погас,
Душу свою втратив,
І не стало нас...
Iryna Markova🥀
7
2
349
Омана
Життя оманою просякнуте давно,
Всі маски вам у шкіру повростали,
Сміятись, кажете, потрібно все одно?
Чого ж в очах журба, а в серці рани?
Прогнило людство до самих кісток,
Забули пращурів усі вже настанови,
Тепер, сліпці, всі йдемо до пасток,
В які ведуть нас вправні щуролови.
Розваги, гроші, віртуальний рай,
Купити зараз душу досить просто,
Собі сам, друже, смерть ти обирай,
І деградацію візьми ще, замість росту.
Прокиньтесь, люди, є ще вороття,
Навколо озирнутись поки можна,
Цінуйте кожну мить свого життя,
Реального, яке згубити просто.
Iryna Markova
25
9
6886
Минає осінь
Минає осінь... все в житті минає,
Дерева скинули вже шати золоті,
Тумани сірі місто сонне огортають,
Шепоче тихо дощ про сни й мені.
В чарівних мріях я побачу сонце,
Що зазирає вранці крізь шибки,
Розплющу очі - мряка за віконцем,
І знов порину в ті солодкі сни.
У сизих мареннях не має безнадії,
Там все і всі наповненні життям,
А плинний час, поволі, всі ці мрії
Розмиє в своїх водах небуття.
Обличчя й рухи також потьмяніють,
Залишуть образи лише у голові,
За них триматимусь, поки зітліють,
Перетворившись на золи шматки.
Тут плач, не плач - життя наше минає,
Втрачаємо ми золота свої листки,
Живемо в мареннях, що душу огортають,
І в забуття ведуть нас всіх роки.
Iryna Markova🍂
6
0
337
Дощова примара
Глибока ніч. Похмуре небо плаче,
Холодний вітер страшно завива,
Блукаю вулицями сонними, неначе,
Примара, що залишила життя сама.
Волосся мокре липне до обличчя,
В очах порожніх грає світло ліхтарів,
Скажіть мені, навіщо небо плаче?
Невже не має осінь більше теплих днів.
Не бачу барв яскравих, лише сірі,
Не відчуваю радості, давно все міражі,
Летять години, дні, роки у теплий ірій,
А я чомусь блука й блука у цім дощі.
Не відпускає смуток, серце мені країть,
Хочу кричати, але знову все ж мовчу,
Життя мов лезом душу мою ранить,
Ну що ж, віддам тоді її усю дощу...
Iryna Markova🥀
4
0
375
Кров калини
Калини грона за вікном,
Мов краплі крові запалають,
Нам нагадають вони знов,
Про біль, який всі забувають.
Про тугу рідної землі,
Про сльози неба і родини,
Яка втрачає з дня у день
Сьогодні батька, завтра сина.
Війна... не бачу в ній кінця,
Від болю небосхил палає,
Її для всіх наче й нема,
Хоч туга серце розриває.
Iryna Markova🥀
5
2
615
Осінній арт
Вглядаюсь в посмішку, що сонце нам дарує,
Маленьким зайчиком грайливим на листках,
Природа знов багрянцем й золотом чарує,
Мрійливим артом нам малює у містах.
Вночі туманом сірим землю обіймає,
Він знов заплутався у світлі ліхтарів,
І теплий смуток кожну душу зігріває,
З горнятком чаю лине спомин теплих днів.
Iryna Markova🍁
2
0
352
Мертві мрії
Похмурість зафарбує в сивий скроні,
І душі в сірості буття уже горять,
Рутина, стреси, злети, спади, болі,
Чи ж саме цього ті серця хотять?
Летіти в зграї, виривати першість,
Зривати оплески та заздрість у людей,
А потім ввечері, зваривши каву з перцем,
Плекати мертві мрії день за днем.
А час минає, ми не молодієм,
Те що втрачаєм - вже не повернем.
Чи варто задля втілення чужої мрії,
Відкрити цвинтар для своїх ідей?!
Iryna Markova🍂
6
2
371
Рідний дім
Шепіт вітру у кронах дерев,
Захід сонця, омріяний вечір,
Десь далеко чекає тебе
Тиха пісня, що лине від серця.
Скільки було доріг у житті,
Скільки ще по Землі мандрувати,
Але завжди з дороги тебе,
В ріднім домі чекатиме мати.
Iryna Markova🌻
6
2
336
Наче плинна вода...
Наче плинна вода
Рік за роком минає:
Вчора квітли сади,
Завтра осінь прийде.
Те що було поганим,
Розум вмить забуває.
Про хороше ж душа
Пам'ять вічну несе.
Iryna Markova🥀
7
2
328
Вітер
Шепоче тихо Вітер за вікном,
Він казку нам свою розповідає,
Як гнав тумани вулицями знов,
І підвивав в лісах він дикій зграї.
Як закрутив осінній лист у вир,
Як до зірок вдалося дотягнутись,
Він тихо в колисковій це співав,
Щоб знов сюди хотів ти повернутись.
Iryna Markova🌬
6
0
323
Заховатись в туманах...
Заховатись в туманах від світу,
Між планет поблукати у снах,
Нареченою стати для вітру,
Полетівши з гори наче птах.
Відштовхнути подалі печалі,
У багрянець зорі, наче в шаль,
Загорнувши одну світлу мрію,
Що втрачати мені дуже жаль.
Не відкрию тобі своє серце,
Потоптатись не дам на душі,
Посипаєш ти біль гірким перцем,
Розбиваючи вщент мої дні.
Iryna Markova🥀
7
2
415
Сезони життя
…Весна…
Душі так хочеться співати,
Кохати, мріяти, літати,
Тебе зустріти, долю будувати,
Весь світ побачити, сприйняти.
…Літо…
Дорогу обрану спішу пройти,
Реалізовую всі плани та ідеї,
Карєра, діти, мрії, я і ти,
Все закрутилось як на каруселі.
…Осінь…
Впіймати б час, який наче вода,
Крізь пальці протікає невблаганно,
Летить життя і мрія лиш одна:
Щоб все у рідних було бездоганно.
…Зима…
Завмерла мить, лік часу вже пропав,
Не бачу руху, мрії всі загасли,
Все, що потрібно, взяла від життя,
Мій світ тепер – це твої очі ясні.
Iryna Markova🥀
4
0
428
Кохана
Мій світ розірвався на було та стало,
Там все розумів, тут в казку прийшов.
Але ця історія світла не мала,
Я в темряву твою пірна знов і знов.
Над прірвою стану, руки розкину,
Мені б полетіти, наче я птах,
Але зупиняє в останню хвилину,
В коханих очах розуміння і страх.
Я грішником стану для тебе, кохана,
Я світ переверну, обвали спиню,
Мені так потрібно, щоб ти про це знала,
Я душу тобі подарую свою...
З книги "Безодня", серія "Морана", автор Iryna Markova🥀
3
7
411
Осінь
Поглянь, он пада лист осінній,
Дрібна роса в мереживі гілок,
А у саду, між конорів могутніх,
Виводить Осінь чарівний танок.
Вдягли дерева різнобарвні шати,
Налились соком яблука й грушки,
І сонце лагідне, як рідна мати,
Цілує променями квіти в пелюстки.
Шепоче ліс про літні теплі ночі,
Ріка у далечінь листок несе,
А Осінь вже танцює серед поля,
До сну зимового готує вона все.
Важкі тумани землю обіймають,
І зорі наче ближче світять нам,
Птахи у теплий вирій відлітають,
І люди розлетілись по містам.
Природа плаче тихими дощами,
Їй відпочити треба до Весни,
З горнятком запашної кави
Перегортаємо календаря листки.
Iryna Markova 🍁
1
2
369
Скінчилась весна
Сонячний день змінився на вечір,
Крила відпали, взяла я мітлу.
Скажете ви, що це недоречно,
Що ж, розповім вам казку свою.
Мріяла я весь світ обійняти,
Квіти любила і шоколад,
Книги до третьої ночі читати,
В повню тікала з феями в сад.
Кішка на вухо мені муркотіла,
Я малювала сонце і сміх,
Дуже дорослою стати хотіла,
І от мені в цьому ВІН допоміг…
Той хто блукає снами до рання,
Серце примусив битись не в такт,
Що це було, може кохання?
Ні, лиш ілюзій солодкий смак.
Світ в один вечір переламався,
Барви тьмяніють, фей вже нема,
Кіт десь під шафою заховався,
Знову і знов залишаюсь сама.
Плачу з дощем тепер я надвечір,
Крила ж відпали, є лиш мітла,
Скажете ви, що це так доречно,
Коли скінчилась в жінки весна.
Iryna Markova🥀
3
0
363
Мить-життя
Життя - це мить, а ми усі актори,
Минає день за днем, летять роки,
І кожен з нас шукає свої ролі,
Героєм хоче бути, а не навпаки.
Буденність сірим правду намалює,
Хто з нас добро несе, хто сіє зло,
Лиш у антракті щастя фарби подарує,
Згадаємо з теплом в кінці його.
Розбите скло розріже босі ноги,
То залишки минулих мрій лежать,
Але йдемо вперед до перемоги,
Забувши те, що рани ці болять.
Життя - це мить, а ми усі пилинки,
Що в вир закрутить час і небуття,
Цінуйте, люди, радості хвилини,
Не повернути днів, які вперед летять.
Iryna Markova🥀
4
2
343
