Тарасові Шевченку
Той лютий цар убив поета,
Муками загнавши.
Умер, умер старий співець,
Тяжко постраждавши!
Та не вмерло його слово,
Слово невмируще!
Ожило, заквітчалося,
Як квітка живуща!
Якби, улюблений поете,
Ви сьогодні жили,
Усміхнулись, засміялись,
Люті б не терпіли!
Бо зараз вільна Україна,
Панів вже немає.
Люди Вас славлять, пам'ятають
І пісні співають!
***
Знаю про поета долю
І пісні вивчаю,
Та серце квилить, душа щемить,
Як про неї згадаю.
Бо доля його така тяжка,
Що душа сумно грає!
Муками загнавши.
Умер, умер старий співець,
Тяжко постраждавши!
Та не вмерло його слово,
Слово невмируще!
Ожило, заквітчалося,
Як квітка живуща!
Якби, улюблений поете,
Ви сьогодні жили,
Усміхнулись, засміялись,
Люті б не терпіли!
Бо зараз вільна Україна,
Панів вже немає.
Люди Вас славлять, пам'ятають
І пісні співають!
***
Знаю про поета долю
І пісні вивчаю,
Та серце квилить, душа щемить,
Як про неї згадаю.
Бо доля його така тяжка,
Що душа сумно грає!
Коментарі