Верба із шпіцрутена
В душі застигло: "Рэпэтэ!",
Шевченка вивели із строю.
Бо друга мусив бити він,
і очі вкрилися сльозою.
Тарас у паніці кричав...
Пішов на плац
і там упав...
Узяв шпіцрутен, посадив,
красиву вербу проростив.
Поет старим став, а верба
щовесни рясно розквіта.
Вона і зараз там стоїть,
нагадує про кожну мить.
Шевченка вивели із строю.
Бо друга мусив бити він,
і очі вкрилися сльозою.
Тарас у паніці кричав...
Пішов на плац
і там упав...
Узяв шпіцрутен, посадив,
красиву вербу проростив.
Поет старим став, а верба
щовесни рясно розквіта.
Вона і зараз там стоїть,
нагадує про кожну мить.
Коментарі