.insomnies part.5.

cha'

Une vague de souvenirs m'emporte, Une vague avec ceux que j'avais mis à la porte, Je me souviens de ton regard, Celui que tu m'a lancé, l'autre soir... Puis j'ouvre mes yeux, Pour ne plus souffrir, mourrir heureux, Il continue son chemin, Une faux entre les mains... Je te vois sourire, En pensant que ce soir, je vais mourir, Mais je n'ai plus peur, je ne suis plus angoissé, Car Mort effacera mes insomnies à jamais... J'irai rejoindre cette étoile, Je ne serais plus pâle, Je serai brillante, Comme ton regard qui me hante... Je serai la nuit, Je serais l'espoir, Celui qu'apporte une étoile dans le noir, En pensant cela je souris, la morte m'a emporté, cette nuit... Je vais te revoir, toi, être aimé, Je vais te revoir, être qui m'a abandonné, Je vais me débarrasser de ces insomnies, Je vais dormir, et cela toutes les nuits.

2021-01-20 06:25:02

Інші вірші поета

matin t'aimer étoile .adieu.

Інші поети

Lima

@Limaya_

Kotik

@VericoKun

Костянтин Луб'яницький (Йошікава Шиджеру)

@Yoshikawa_Shigeru

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11353

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1844