Колишнього життя мого мить
Сьогонді я зрозуміла, що я вже не я Що серце не б'ється у грудях, Що я не жива. Намагаюсь згадати... У пам'яті щось замигтіло, Якісь гарнії сни... Чи то кошмари?.. Намагаюсь згадати... Та у серце, точніш, де то було колись У грудях щось як заболить.. Щось до болю знайоме, Щось до болю моє... Чи то вітер холодний, Чи сонце-то запальне... То був хлопець, знайомий до болю Але такий він чужий... Намагаюсь згадати... Намагаюсь згадати, що так хотіла забути, Що була здатна вбити себе? Я пам'ятаю... Я пам'ятаю то світле волосся, На сонці що златом блистить. Я пам'ятаю блакитнії очі: Лише вони могли мене вбить. Посмішку ту пам'ятаю... Пам'ятаю ту мить, коли одним своїм поглядом Обірвав ти життя мого мить.
2019-07-25 22:16:05
2
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13064
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3283