Ces moments trop banals
texte ; Il y a ces moments d'espérances Ces jours de croyance Parfois on s'imagine meme, faire de la voyance Ces jours où nous sommes en avance Mais toujours ces moments d'errance Il y a les moments éphémères : assis sur une pierre, regardant le lac, le parc. Dans le soleil d'un soir, un joli jour d'été. Les moments de tristesse, cette douleur qui prend la tête. On se retient et vient le soir, on pense ne plus avoir d'espoir. Il y a les moments de colère, quand le monde vous exaspère. Et qu'on se sent impuissant, de notre taille d'enfant Il y a les moments où on s'imagine Un monde idéal, une vie moins banale, un univers non fatal, un souffle vital Les jours où tout nous semble impossible, les jours où tout nous semble pénible. Mais surtout ces moments fades Où finalement on s'avoue, qu'on a rien fait de nous. Je n'arrive pas à forger mon avenir idéal. Je ne suis qu'une personne banal just_axelle
2020-11-28 13:34:24
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Erza L'enfer Du Mal
C'est magnifique ❤️🌺✨
Відповісти
2020-11-28 14:29:00
2
KAYSEE
C'est trop beau !
Відповісти
2020-11-28 15:37:55
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12285
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2685