Ces moments trop banals
Just_axelle just_axelle
texte ; Il y a ces moments d'espérances Ces jours de croyance Parfois on s'imagine meme, faire de la voyance Ces jours où nous sommes en avance Mais toujours ces moments d'errance Il y a les moments éphémères : assis sur une pierre, regardant le lac, le parc. Dans le soleil d'un soir, un joli jour d'été. Les moments de tristesse, cette douleur qui prend la tête. On se retient et vient le soir, on pense ne plus avoir d'espoir. Il y a les moments de colère, quand le monde vous exaspère. Et qu'on se sent impuissant, de notre taille d'enfant Il y a les moments où on s'imagine Un monde idéal, une vie moins banale, un univers non fatal, un souffle vital Les jours où tout nous semble impossible, les jours où tout nous semble pénible. Mais surtout ces moments fades Où finalement on s'avoue, qu'on a rien fait de nous. Je n'arrive pas à forger mon avenir idéal. Je ne suis qu'une personne banal just_axelle
2020-11-28 13:34:24
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Erza L'enfer Du Mal
C'est magnifique ❤️🌺✨
Відповісти
2020-11-28 14:29:00
2
KAYSEE
C'est trop beau !
Відповісти
2020-11-28 15:37:55
1
Інші вірші поета
Horloge Les défauts de notre monde Dans mon lit La bombe en moi
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2474
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12498