І падають знову

Олександр

І падають знову, і знову на камінь Розбиваються вщент, залишають вологим гравій Краплі дощу, чи з очей ідуть сльози Я тебе відпущу, та забути не в змозі Далекі світи, тісні метри квадратні І поміж них ти, застигла у тому платті Чорна як ніч та світла як день Навколо тебе погляди незнайомих людей Розщеплений атом, уламки графину Розбите мов кратер всередині б’ється що сили - не видно Чіпляються ще раз, в повітрі застиглі слова з тих пісень, що лунали у липні І знову тінь, чи силует, чи форма На сітківці ока завмерлі картини У нейронах головного мозку втома У спогадах про тебе - мрії Падають знову, і знову на камінь, Проте вже не сльози й не краплі дощу Падають душі у простір між нами І воскресають, злітають на площину Ти була ніби сон, який плутає розум І неможливо просто сидіти-мовчати Колись ми зустрінемось знову, може… Я колись тебе відпущу, та пам’ять не можу стирати

2023-07-01 22:47:28

Інші категорії

Історичні Поеми Подійні Соціальні Пейзажні Любовні

Інші поети

Veilka

@Docthespacerock

Beautifulinwhite

@Beautifulinwhite

Ren

@Panda_4010

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

15872

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

104

12182