Море
Стогне море, кидаючи хвилями Серце б'ється малими коливаннями Оповите людськими прагненнями Стогне море, кидаючи судна Викидаючи все до дна І десь гллибоко, глибоко в морі бачу я затонувші судна. Світло зникло давно вже не світить Темрява ходить по цілій землі Та я вірю, що світло засвітить Темрява тихо потоне в імлі. І не будуть вже судна топитись Бо вони вже зможуть спинитись І поглянуть на світло небесне Їхнє серце в ту мить вже воскресне Стихне море, засне вічним сном Будуть плисти кораблі океаном Не за буде ту мить вже ніхто, Що те світло давно є здобуто .
2021-01-13 15:40:28
4
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1574
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1581