Море
Lucy
Стогне море, кидаючи хвилями Серце б'ється малими коливаннями Оповите людськими прагненнями Стогне море, кидаючи судна Викидаючи все до дна І десь гллибоко, глибоко в морі бачу я затонувші судна. Світло зникло давно вже не світить Темрява ходить по цілій землі Та я вірю, що світло засвітить Темрява тихо потоне в імлі. І не будуть вже судна топитись Бо вони вже зможуть спинитись І поглянуть на світло небесне Їхнє серце в ту мить вже воскресне Стихне море, засне вічним сном Будуть плисти кораблі океаном Не за буде ту мить вже ніхто, Що те світло давно є здобуто .
2021-01-13 15:40:28
4
0
Інші вірші поета
Поцілунок смерті Есе
Інші поети
David Laurent
@ledavdebvs
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1385
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1253