Поцілунок смерті
Я стою дивлячись на печаль, і я чую, як тихо скрипаль грає музику свою самотню, закриваючи очі стражданню. Все змовкає на мить, не звучить Хтось хапає і душу нівечить Чути ноту останню сумну Все здається таким нереальним, серце б'ється зойком благальним. На одвірку повисла печаль Так помітно маленьку деталь. Вже на обличчі підстилка за рухалася в руці жилка. Все руйнується в твоїх руках, Тільки пише "життя" на одвірках ще одної секунди бракує смерть в обличчя тебе поцілує.
2021-01-13 15:39:38
2
0
Інші поети
Ульяна
@yulianna_bakulina
Nik-chan
@nikchan
Ann Korzhan
@Anna_Korz
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12479
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2725