Вірші
Всі
ДУША?
в моїй душі щось палає і живе без жодного порядку
і воно щодня підкидує безглузді ідеї;
воно не покидає й тоді, як ніч лягає памороззю, а я у ліжку
ходжу по завитках своєї оранжереї.
але щось гальмує двигун мого гарячо-безмежного норову,
і я знову ледве встаю, повільно ходжу, дивлюся угору;
а там угорі живуть життя своє яскраво-кольорове,
у кого той норов не знає як відчувати покору.
даремно. даремно, не зупиняй, не хочу я жити так нудно…
але тихо, тихо, тут так спокійно, нащо тобі лишні мороки?
як же тут тяжко, але спокійно. моя душа… брудно, брудно;
відпусти хоч на мить, я хочу дивитись, я хочу жити ще роки і роки…
замовкни! мовчи! там небезпечно, там страшно, нікому не треба
твоя душа. безглузда, наївна, пуста.
боляче. ріжеш тупим ножем білі ребра.
я знаю точно, що жар вийде хоч через палкі уста;
норов вирветься і ляже на землю, застигне в повітрі, потоне у воді,
летітиме з краю світу на інший.
душа моя буде там, де лягають сонця промені золоті;
і все буде гучніше, ніж голос в моїй голові.
1
0
186
Ящик з життям на замку
Блукаючи шляхами можна згубитись…
А чи знаходила ти себе взагалі?
Чи самообманом харчуєшся, щоб не убитись?
Зав‘язала очі - сидиш у норі.
Думаючи - літаєш з одним лиш крилом,
Вагаючись - зав‘язуєш руки за своєю спиною,
Вертаючись - кульгаєш, замість іти напролом,
Падаючи - охоплюєш розум тремтячою зимою.
Вернувся відлік твій на нуль,
Проте життя давно уже прожито.
Старого досвіду більш не вернуть,
Впустиш лиш сльозу ти скорботно.
2
0
213
Біль
Скрипить в дворі іржава хвіртка,
Луною котиться нещадний крик,
На гойдалці застрягла ще мала дитина,
Їй ніхто не допоміг.
Трава, що колись була зелена,
Пофарбувалася в багряно-темний.
Кільце лежить - навіки наречена ,
Мій біль далеко не даремний.
Несу сувій, малюю лиця
Малюю чорну пустоту,
Малюю тих, хто не побачить сонця,
Хапаю сльози на льоту.
І буде дощ, і буде сніг,
І будуть сльози на очах,
І замість жалю буде щирий сміх,
І будуть зорі по ночах.
1
0
197
