Amour destructeur
Tu étais mes yeux, Tu étais mon cœur, Tu étais le monde, Et ces milles couleurs. Tu pouvais aussi, Me dire je t'aime, Autant que, Me crier des mots interdits. Notre relation, Était destructrices, Mais je ne pouvais rien faire, Devant tant d'injustice. C'était tellement dur, De devoir partir, Mais autant pour moi, Que Pour toi, Autant que pour ma survie, Que pour Ta Santé Mental, Il fallait que je parte Loin de toi, loin de nous, loin de tout ce que nous avions vécu ensemble, Pour à nouveau se reconstruire de toute cette destruction, Je t'aime Mais Il Le Fallait. Je t'aime, Mais continuer comme ça, Je Ne Pouvais pas. K.
2021-08-02 16:28:40
7
17
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (17)
KAYSEE
@lys Ce n'est pas tirer de mon histoire personnelle, j'ai seulement été inspiré par le sujet :) mais merci beaucoup 💛
Відповісти
2021-08-03 11:38:29
1
lys
@KAYSEE ha XD❤️
Відповісти
2021-08-03 19:07:16
1
KAYSEE
@lys Mais c'était très gentil ! 💛✨❤️
Відповісти
2021-08-03 19:56:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11539
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5016