Кохав мене
(Пам'яті мого коханого хлопця і захисника Владислава).
Кохав мене. Як тишу, як надію,
Як радість і свободу знати світ.
Робив це так, як навіть я не вмію,
І в цьому почутті мій сенс розквіт.
Кохав мене. У відсіч на невпинне,
Заховане у надрах «я люблю».
Боялась, як зізнаюсь, то покине,
Тому не піддавалась відчуттю.
Мовчать вуста. Душа ще не сприймає.
Вже байдуже до слів моїх і дій.
Бо в цьому світі вже тебе немає,
Твоїх очей і ніжності обійм.
Не б'ється твоє серце, припинило.
Моє ще й досі любить, крізь вину.
За що це, Боже? Чим я нагрішила?
І як без нього жити, не збагну.
Торкатись через фото в телефоні
І кликати у сни, щоб обійняв,
Побачивши думки мої бездонні.
В безодні мук так боляче щодня.
Кохав мене. І я тебе кохаю,
Хай все летить у прірву шкереберть.
Любов. Вона нікуди не зникає,
Її не переможе навіть смерть.
Твій образ у собі закарбувала.
Земля вбирає сльози із очей.
Кохаю я. Кого б уже не мала.
У світлі днів і темряві ночей.
Кохаю я.
2025-09-01 17:54:02
0
0