Блог
Всі
Між МОЖЛИВО і НІКОЛИ (Щоденник болю і відкритих дверей)
Новини, Цікаве, Різне
Запрошую до прочитання мого нового роману, заснованого на реальних подіях. Він називається «Між «можливо» і «ніколи» (Щоденник болю і відкритих дверей).
Вона втратила чоловіків, яких любила.
Юніана повертається у рідне селище, аби втекти від минулого, де залишилися двоє чоловіків – дві історії кохання, які закінчилися втратою. Але замість тиші вона знаходить новий початок – несподіваний, болючий, такий, що змушує серце битися знову.
Між спогадами і війною, між страхом і довірою, між «можливо» і «ніколи» вона вчиться дихати, відкривати двері до життя й дозволяти собі бути живою.
Наразі для прочитання доступні шість глав.
https://www.surgebook.com/khartylari/book/mizh-mozhlivo-i-nikoli-schodennik-bolyu-i-vidkritih-dverey
ПАМ'ЯТІ ВЛАДА
Новини, Різне, Особисте
Прототипом одного із головних героїв роману «Симуляція», а саме Влада Капонова, став мій хлопець – Владислав. У червні його не стало. Прочитати він не встиг. Я присвячую цей роман світлій пам'яті про нього. Нехай ця пам'ять живе у серці кожного читача «Симуляції».
1
1555
Книги
Всі
Вірші
Всі
ПРОБАЧ!
Життя – це біль, а біль живе з коханням,
І в долі кожен сам своїй діяч.
Відколи ми зустрілися востаннє,
Я не сказала бажане «Пробач».
Лише на день, лише на день спізнилась,
І всі слова утратили свій сенс.
Бо серце вже тоді твоє не билось,
А ти глядів на мене із небес.
І ось тепер стою перед дверима,
Які вже не відкриєш ТИ мені.
І спогади прогортую очима,
Йду в образ із болючих сновидінь.
Війна тебе забрала... я не встигла...
Терзають звуки вистражданих слів.
«Пробач, будь ласка...» – в погляді застигло,
Тепер це не вернé тебе з землі.
Не змінить це нічого і ніколи,
Та я сказати маю ці слова...
ПРОБАЧ! ... Хай смертне тіло охололо,
Живою залишилася душа.
1
0
250
Кохав мене
(Пам'яті мого коханого хлопця і захисника Владислава).
Кохав мене. Як тишу, як надію,
Як радість і свободу знати світ.
Робив це так, як навіть я не вмію,
І в цьому почутті мій сенс розквіт.
Кохав мене. У відсіч на невпинне,
Заховане у надрах «я люблю».
Боялась, як зізнаюсь, то покине,
Тому не піддавалась відчуттю.
Мовчать вуста. Душа ще не сприймає.
Вже байдуже до слів моїх і дій.
Бо в цьому світі вже тебе немає,
Твоїх очей і ніжності обійм.
Не б'ється твоє серце, припинило.
Моє ще й досі любить, крізь вину.
За що це, Боже? Чим я нагрішила?
І як без нього жити, не збагну.
Торкатись через фото в телефоні
І кликати у сни, щоб обійняв,
Побачивши думки мої бездонні.
В безодні мук так боляче щодня.
Кохав мене. І я тебе кохаю,
Хай все летить у прірву шкереберть.
Любов. Вона нікуди не зникає,
Її не переможе навіть смерть.
Твій образ у собі закарбувала.
Земля вбирає сльози із очей.
Кохаю я. Кого б уже не мала.
У світлі днів і темряві ночей.
Кохаю я.
1
1
235
Весна
В душі моїй завжди царить весна.
Весна – чим не наземна досконалість?
Дари природи, сонця жовтизна
І небеса – диви́ни небувалі.
Світанок оживляє спів пташок,
Чарує віки бла́госна погода.
І скоро на поверхні сторінок
Пробудьться уславлюючі оди.
Весна! Весна! Усі це раді знати,
Навколо починається цвітіння.
Весна зуміла біль утамувати,
Зігріла серце сонячним промінням.
Весна-краса, жива і бездоганна,
Небесний ідол, розтопивший лід.
Мій темний світ став милим і коханим,
Допоки попрощатися не слід.
1
0
234
