Блог
Всі
ПАМ'ЯТІ ВЛАДА
Новини, Різне, Особисте
Прототипом одного із головних героїв роману «Симуляція», а саме Влада Капонова, став мій хлопець – Владислав Волобоєв. У цьому місяці його не стало. Прочитати він не встиг. Я присвячую цей роман світлій пам'яті про нього. Нехай ця пам'ять живе у серці кожного читача «Симуляції».
https://krnews.ua/news/104147?fbclid=IwY2xjawK2KQdleHRuA2FlbQIxMQABHhTzV6ZsqVi1cpl-tNHJnEnSQbM7CFJ_b_wtSykyNPfOSaYnVuUM-Zsqi5QM_aem_Ff4EA37wJKrcbZG3Tp3SiAх
1
1542
Роман – Симуляція. Запрошую до прочитання!
Новини, Цікаве, Різне
Я повернулася до написання свого роману, перша глава якого була написана ще у 2019 році. Тоді він мав іншу ідею та концепцію. Зараз я все змінила. На сьогодні є вже п'ять глав, але я поки їх допрацьовую. Також у мене є нариси для інших глав. Поки що опубліковано дві. Запрошую до прочитання!
Обов'язково залиште свої коментарі. Мені буде цікаво та корисно знати думку кожного читача. Це мені допоможе виявити помилки та неточності. Буду вдячна!
Роман:
https://www.surgebook.com/amfiratos/book/miy-kraschiy-son
1
1269
Книги
Всі
Вірші
Всі
ПРОБАЧ!
Життя – це біль, а біль живе з коханням,
І в долі кожен сам своїй діяч.
Відколи ми зустрілися востаннє,
Я не сказала бажане «Пробач».
Лише на день, лише на день спізнилась,
І всі слова утратили свій сенс.
Бо серце вже тоді твоє не билось,
А ти глядів на мене із небес.
І ось тепер стою перед дверима,
Які вже не відкриєш ТИ мені.
І спогади прогортую очима,
Йду в образ із болючих сновидінь.
Війна тебе забрала... я не встигла...
Терзають звуки вистражданих слів.
«Пробач, будь ласка...» – в погляді застигло,
Тепер це не вернé тебе з землі.
Не змінить це нічого і ніколи,
Та я сказати маю ці слова...
ПРОБАЧ! ... Хай смертне тіло охололо,
Живою залишилася душа.
0
0
112
Кохав мене
(Пам'яті мого коханого хлопця і захисника Владислава).
Кохав мене. Як тишу, як надію,
Як радість і свободу знати світ.
Робив це так, як навіть я не вмію,
І в цьому почутті мій сенс розквіт.
Кохав мене. У відсіч на невпинне,
Заховане у надрах «я люблю».
Боялась, як зізнаюсь, то покине,
Тому не піддавалась відчуттю.
Мовчать вуста. Душа ще не сприймає.
Вже байдуже до слів моїх і дій.
Бо в цьому світі вже тебе немає,
Твоїх очей і ніжності обійм.
Не б'ється твоє серце, припинило.
Моє ще й досі любить, крізь вину.
За що це, Боже? Чим я нагрішила?
І як без нього жити, не збагну.
Торкатись через фото в телефоні
І кликати у сни, щоб обійняв,
Побачивши думки мої бездонні.
В безодні мук так боляче щодня.
Кохав мене. І я тебе кохаю,
Хай все летить у прірву шкереберть.
Любов. Вона нікуди не зникає,
Її не переможе навіть смерть.
Твій образ у собі закарбувала.
Земля вбирає сльози із очей.
Кохаю я. Кого б уже не мала.
У світлі днів і темряві ночей.
Кохаю я.
0
0
106
Весна
В душі моїй завжди царить весна.
Весна – чим не наземна досконалість?
Дари природи, сонця жовтизна
І небеса – диви́ни небувалі.
Світанок оживляє спів пташок,
Чарує віки бла́госна погода.
І скоро на поверхні сторінок
Пробудьться уславлюючі оди.
Весна! Весна! Усі це раді знати,
Навколо починається цвітіння.
Весна зуміла біль утамувати,
Зігріла серце сонячним промінням.
Весна-краса, жива і бездоганна,
Небесний ідол, розтопивший лід.
Мій темний світ став милим і коханим,
Допоки попрощатися не слід.
1
0
211
