Тривога

Кліо Хартуларі

Тривога! Кричить сирена! Всі людоньки по хатах. І кров застигає в венах, І серденько калата. Ми біженці, нам не страшно, Сирена нас не гнівить. Ми бачили те, що вашим Місцевим не уявить. У нас не було тривоги, Лиш вибухів щільне тло. Ми тихо молили Бога, Щоб, батечку, не в житло. Ми знову щодня прощались Із тими, хто не чужий. Нас віддано захищали, Ішли до нових вершин І Бог, і воя́ки світла, Вкриваючи від біди. А ворог – тварюка підла, Багряної, як води, Жадає із душ напитись, Що волю не віддають, Що будуть і далі битись За неньку свою й мою. За мову і незалежність, За нації ДНК, За рідних країв безмежність, За кожного земляка. Оточені пепелищем, Та віримо лиш в одне: Наш день перемоги ближче Із кожним наступним днем. _ _ 🎥 Читаю вірш: https://youtu.be/ytj1BIv4zgU

2022-12-27 23:50:05

Інші вірші поета

Нехай Я ніким не була ПРОБАЧ! Як жити далі

Інші поети

Надин

@mindmap

Химера Зеленоока

@Khimera_Zelenooka

Joseph Slowly

@Animuster

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16759

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

1945