Роки
2013 рік Роки – ніщо порівняно з очима Що зазирати можуть в далечінь. Мов скарб, несу я досвід за плечима Та мить розради, той нещадний біль. Нехай говорять люди – я не варта, Щоб за собою їх вести вперед. Та не втрачаю я свого азарту, Душі не віддзеркалює портрет. Нехай кричать услід, не обернуся, Нехай же в спину заженуть ножі. Це все, на що ви здатні? Мов спокуса, Панує заздрість у чиїйсь душі. Затьмарить розум та безглузда злоба, Простромить серце безпідставна лють. На мене завше дивляться з-під лоба, А, може, між словами і клянуть. Майбутнього не знатиме жорстокість, Отримати всі встигнуть по заслузі. Прокинеться тоді, можливо, совість, Прийде на зміну біла чорній смузі. Останньою завжди іде Надія, Спочатку полишає нас Любов. А Віра підіймає аж до мрії, Де Мудрість залучає до розмов. Всі так майстерно дзенькають на нервах, Та вже не злять цькування сірих мас. Себе слід поважати в першу чергу, Адже не для презирства даний час.
2022-12-29 12:15:13
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Файний вірш. ( мене нагадує)
Відповісти
2022-12-30 12:37:48
Подобається
Тигриця
Дуже гарний вірш. Просто про мене.
Відповісти
2022-12-30 13:34:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14720
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3777