Роки
2013 рік Роки – ніщо порівняно з очима Що зазирати можуть в далечінь. Мов скарб, несу я досвід за плечима Та мить розради, той нещадний біль. Нехай говорять люди – я не варта, Щоб за собою їх вести вперед. Та не втрачаю я свого азарту, Душі не віддзеркалює портрет. Нехай кричать услід, не обернуся, Нехай же в спину заженуть ножі. Це все, на що ви здатні? Мов спокуса, Панує заздрість у чиїйсь душі. Затьмарить розум та безглузда злоба, Простромить серце безпідставна лють. На мене завше дивляться з-під лоба, А, може, між словами і клянуть. Майбутнього не знатиме жорстокість, Отримати всі встигнуть по заслузі. Прокинеться тоді, можливо, совість, Прийде на зміну біла чорній смузі. Останньою завжди іде Надія, Спочатку полишає нас Любов. А Віра підіймає аж до мрії, Де Мудрість залучає до розмов. Всі так майстерно дзенькають на нервах, Та вже не злять цькування сірих мас. Себе слід поважати в першу чергу, Адже не для презирства даний час.
2022-12-29 12:15:13
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Файний вірш. ( мене нагадує)
Відповісти
2022-12-30 12:37:48
Подобається
Тигриця
Дуже гарний вірш. Просто про мене.
Відповісти
2022-12-30 13:34:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11644
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4513