Вірші
Надія
Життя прожити - то не поле перейти,
Засіяти і зжати під стернину...
Покласти Душу на алтар, щоби знайти
Затоптпну в собі єства зернину...
Життя прожити - справа не проста,
Мої думки летять до тебе, мамо...
Струїться з неба нитка золота...
І все по колу, все так само...
2
0
238
Дякую...
За кожну мить, за кожен подих,
За кожну прожиту хвилину й мить,
Дякую Небу за сина і донечку,
За біль, за щем, за те, що досі ще болить...
Життя складне, у ньому щастя порух,
В душі пораненій любов щемить...
Та я всміхаюся, бо бачу в дітях Сонечко,
У його променях надія мерехтить...
Я всю свою любов сплету у "дідух",
На волю випущу все, що в мені тремтить,
Відкрию в небесах віконечко
І буду в мирі й злагоді з собою жить!
2
1
230
Я - українка
Я - українка,
Дочка свого народу.
Із тих, про кого кажуть: немає переводу.
Я - українка,
Люблю свою країну.
Бажання мої щирі, щоб ворог навік згинув.
Я - українка,
Провидиця нелегкої дороги,
Якою мій народ прийде до перемоги!
5
0
208
Я така вже, як є
Я така вже, як є,
Я у себе одна.
Я буваю весела, але часто сумна.
Я така вже, як є,
Сонця ніжна струна.
Свою чашу життя випиваю сповна.
Я така вже, як є,
В мені радість і біль,
Пошук сенсу життя - в ньому бачу я ціль.
Я така вже, як є,
Невідома для всіх.
В мені райська душа, яку крає мій гріх.
2
0
236
День за днем...
День за днем..., за роком рік...
Просканую я свій вік....
Буде що в житті, що є....
Що було - то все моє...
Теплий ранок за вікном, сонечко росою вмите,
вітерець хитає гілку, Квітка вабить вправну Бджілку...
Пробудилася природа... а у мене є нагода
Розповісти казку дивну як з маленької Дитини,
що пройшла крізь тин тернини
В світ прийшла Добра Людина.....
Бачу стежку за селом, на узбіччі трави, квіти, ліс і річка вдалині
і згадалося мені, як дівчатко босоноге - безтурботне, без тривоги
у життєвую Дорогу пізнавти Світ пішло....
3
0
188
