...

Катерина Коваленко

А, може, я не хочу жити? Та так шкода померти. Так поможи мені спочити, Бо я люблю тебе, якщо відверто. Смерть сможе це перепинити. Навіщо все, коли душу роздерто? І не варт тобі мене впинити. Мучся сама, небажана невісто. Не хочу більше завинити. Живи як хочеш і палай вогнисто. Не зможу я твій біль забрати. Бо в ТОБІ його весь замкнуто. Тому, дозволь мні умирати, Бо темінь вже й так в мені закуто.

2023-08-07 06:11:29

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Катерина Коваленко

без цього ніяк😁

Відповісти

2023-08-07 17:13:17

Подобається

Інші вірші поета

Акростихіс Вересень *** Зустріч коло Кочубеївого дуба

Інші поети

Story Scribe

@StoryScribe

_be_

@_be_

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13371

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2226