...
Катерина Коваленко
А, може, я не хочу жити? Та так шкода померти. Так поможи мені спочити, Бо я люблю тебе, якщо відверто. Смерть сможе це перепинити. Навіщо все, коли душу роздерто? І не варт тобі мене впинити. Мучся сама, небажана невісто. Не хочу більше завинити. Живи як хочеш і палай вогнисто. Не зможу я твій біль забрати. Бо в ТОБІ його весь замкнуто. Тому, дозволь мні умирати, Бо темінь вже й так в мені закуто.
2023-08-07 06:11:29
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Катерина Коваленко
без цього ніяк😁
Відповісти
2023-08-07 17:13:17
Подобається
Інші вірші поета
Зоопарки на гіпоталамусі Переосмислення ... Найщасливіший день
Інші поети
Veilka
@Docthespacerock
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1809
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12285