Вірші
...
Я писала для тебе поезії,
Я терпіла усі лементації.
Я доходила до деменції,
Я хотіла для долі кастрації
Я робила усе, як хотіла ти.
Припиняла надовго мріяти.
Я взяла і спалила усі мости.
Ти у мене далі хотіла вірити?
Тепер стали чужими ми.
І не будем ніколи милими
Я прощалась зі своїми силами.
Але ти мене розбудила криками.
1
0
100
...
Найгірша дитина на світі,
Яка подарила вірші.
Найкраща дитина на світі,
Яка себе вмовляла "живи"
0
0
116
Знову
І він прийшов, і всівся коло мене.
А я страждаю через незбагненне:
"Прийшов ти знову на розмову.
Та не почуєш навіть слово!
Мені на тебе однаково.
Прийди ще знову."
0
0
152
Переосмислення
Чорний морок на нас падає.
Хтось ридма ридає.
Ми плекали добро у серцях.
Потоплено ув озерцях.
0
0
151
Орли
Я знала багатьох,
Та всі вони померли.
І був останній видох,
А серце заклювали орли.
Таке спіткає ще скількох?
0
0
134
***
З дияволом самим на "ти".
Чи тобі полум'я боятись?
І зможеш досягти мети.
Примусить тебе постаратись
Той, хто світліше від комети.
Не варто плакати й боятись.
Тобі від нього не втекти,
Бо ти уже почав вагатись.
Натомість безліч перспектив
З тобою може статись.
Тобі прийдеться з ним іти.
Цар Пекла дасть тобі високий статус.
0
0
107
Від землі
Мої бідні постріляні діти,
Хто живий - кров'ю умиті,
Знову, знову зумійте зродити,
Пережити добрі й злі ваші миті.
Держіть землю, щоби зорати,
І посіяти добрі пшениці,
Бо без праці не буде вам ради.
А душа вільних людей що? Птиці.
Тож, до сліз, до поту, до темна
Ви працюйте, а потім спочиньте.
Що дала я вам оці зерна,
Ви із серця візміть і посійте.
2
0
153
...
А, може, я не хочу жити?
Та так шкода померти.
Так поможи мені спочити,
Бо я люблю тебе, якщо відверто.
Смерть сможе це перепинити.
Навіщо все, коли душу роздерто?
І не варт тобі мене впинити.
Мучся сама, небажана невісто.
Не хочу більше завинити.
Живи як хочеш і палай вогнисто.
Не зможу я твій біль забрати.
Бо в ТОБІ його весь замкнуто.
Тому, дозволь мні умирати,
Бо темінь вже й так в мені закуто.
1
1
170
...
Чи мені знати, чим заслужила?
Знайшов мене. Була я півжива,
Коли моя душа була тужлива.
Та не як другі фальшива.
1
0
154
Деміург
Впхнув до сраки маки діма
Пише вірші з аноніма,
Бо філосов не дарма.
Плаче по ньому тюрма.
Бо дівчаток розбещає.
Не ведіться! Покусає!
Хоче грати вас, вмирає.
Кожна з вас його кидає.
3
0
177
Зустріч
Неначе вже з тобою зустрічались.
Не пам'ятаю, чи тоді цурались.
А може вдосталь реготались
І цілувались.
І кохались.
У бувщині інших часів
Серед інакших голосів.
4
0
161
...
Моя панно-тюльпанно!
Варґочервона Оксано!
Я цінував Вас хвилинно –
Ви любили дитинно.
Ваше серце невблаганно
І тіло стало мною жаданно.
3
0
155
***
Цілувати тонкі вуста,
Розтікатись хмільним вином.
Уявити, що я - та
І що це все не є сном.
Опуститись до довгих перстів
І побачити сяйво перснів.
Пред тобою стати на коліна,
Та не для святого моління.
А, проте, тобі я покірна.
Мрію денно і нічно дурна.
Уявляю, що я - Катаріна,
І що я навіки твоя.
1
0
158
...
Мене манить твій ліс.
Я цілую тебе у ніс.
Тебе манить моє кладовище.
Ми разом ідемо на капище.
1
0
256
...
Розкладаю тебе на вівтарі.
А потім, милая Марі,
Дістань Таро і дзиґарі.
Знов стукаю у твої двері.
1
0
87
...
Моя Розандо!
Моя Трояндо!
Глянь у свічадо,
Милуйся радо
Моя Досадо.
Скажу я твердо
І нерадо:
"Так надо.
Я на війні."
Кучері златосяйні,
Твої пісні,
Мені
видні,
Мені
чутні
В цій стороні.
2
0
147
Потіха
Як же ти дяк, дяк,
То веди ж мене в мак, мак
Червоненький!
Вирви ж мені маківок
Повний подолок
Червоненьких!
Як же ти відьма, відьма -
То ти мене, відьмо, відьмо,
Та й грай в обіймах!
Прихилімося, обійнімося,
А полюбимось - розбіжімося.
прим. авт.: се була про когось + когось правдива небилиця
1
0
147
М
Доброго ранку!
Цілуй мою ранку.
Пий кров гарячу, трунку.
Але на мій біль нема порятунку.
Побажаю добра на світанку.
1
0
229
Мій подих
Схилюсь я на коліна перед Вами, Майстре
Зроблю щось солодке й нехитре,
Допомагаючи руками,
Своїми теплими вустами.
Беріть Ви тіло розпашіле,
Пізнайте серденько, що щире
Вас любить крайніми роками,
Нудиться темними ночами,
Плекає мріння недозріле,
Хоче любові на безкриллі.
Усе, що було злого, зруйнували.
Я мрію лиш про те, щоб Вас я цілувала.
3
0
227
Найкраща з наречених Сатани
Найкраща з наречених Сатани
Родилась теплої весни
Її краса як цвіт калини
Мені пригадується й нині.
Її співанки голосні
Закрию очі й чую в сні.
Гарнюній голос як в пташини -
Це є мого кохання стіни.
2
0
207
Victoire féminine
Вона божественно чарівна.
Ну, просто янгол, як він є.
Але страшна моя недоля,
Що пов'язала нас двох доля.
Нема де правди діти: victoire féminine
За те поб'ють брати по спині гіллям!
Порушую я правило бо чинне
І упиваюсь нею як тим зіллям.
2
0
207
Демон-янгол
"Демон - янгол
Або демон?" - суну я свій довгий ніс.
Він порушив протокол,
І узяв його диявол, та добро в серці проніс.
1
0
181
Зимовий ранок
У холодну зимну пору,
Як не сидиться удома
Вийду я до свого двору
Поки мати спить, бо втома.
Стану я у змерзлу воду.
Тоді рано-рано буде.
Пригадається забуте.
В лісі чути
Ідуть сути
Тьма їх, що й не оминути.
Як їх стріну,
Ту родину?
Шати лебедині,
І спокійні всередині.
Яка ж я?
Здається, схожа.
Чудасія, та не Божа!
"Пані! Пані!" - повідають!
Ну, а самі наступають.
Наповняє сила, чари,
Та не радують дари!
Я вас прошу, люди добрі, порятуйте від мари!
3
0
245
У казці
Встають мертві на охоту
Пристають робить роботу
Будуть ворогів рубати
І не треба плати!
Всі русалки убралися:
В них не зброя, не рушниця
Власи вперше зав'язали,
Врага лоскотали!
Перелесник,
Огнемесник
Запалахкотів.
Він літався і старався так, як сам умів.
3
0
197
...
Терплю.
Та я за Вас уб'ю.
Ви кажете, що не люблю.
Зв'яжу, розірву й потоплю.
І світ наповниться любов'ю.
Ну, а мій зір заллється кров'ю.
Молю.
Мене не обмовляйте.
І через силу не кохайте.
Що хочете, те і справляйте.
А краще вбийте, докоряйте!
1
0
265
...
Самій собі не належати,
Коли треба, то прибрехати.
Сміх, коли жаль, виплекати.
Миритися із церквами.
Захищеною бути янголами.
Задушеною бути венами.
3
0
171
11
Щоночі бачу твої очі.
Дівочі лементації тричі
Невільничі та таємничі.
Поночі за вікном сичі.
На порозі.
Нові задачі.
Омріяна.
Повітряна.
Оспівана мною.
Ти на карнавалі.
А слова несказані.
Я в твоєму аркані.
1
0
231
Чеський рим
Кс-кс
Кс-кс
Кс-кс
Кс-кс
Твоя душа закладена під заставу в одній із книгарень
Моя знову шаліє та не може без піїтичних освідчень
Чекати й рахувати дні до наших тижневих побачень
Чекати, сподіватись мріяти, коли вже настане червень.
Розклади мене до кореня.
Рушиться правда Господня.
Приймає когось безодня.
А хтось доживає до півдня.
2
0
143
Ні
Рута буйно цвіте в червні.
Я цілую твої уста червоні.
Думки наші стають гріховні.
Очі, твої-мої, тіні в куті – чорні.
Не спимо вдвох уповні.
Усе думок повні.
Цілую тебе, і перетворююсь.
Савич писав, що на сонце.
На це сподіваюсь.
Затисни мене в долонці.
2
0
128
...
А Вам пишу, пишу вірші,
Бо серце не терпітиме в тиші.
Хоч знаю, знаю, добре знаю,
І не для нас чуття одчаю.
Чекаю віддано,
Поки не буду віддана.
Засинати зі світанням,
Повинами зв'язана.
Не сподіватись на сватання.
Із Вами таланом пов'язана.
3
0
254
Ви стрілися із ним через віки..
Ви стрілися із ним через віки
Згадати тільки, що бували вороги!
Тепер все стало навпаки:
Ви полюбили.
Голівку свою втратили,
Та почуття обріли.
А мні б за обрії літати.
І все то дати-дати-дати..
Улітку буду Вас вітати.
Коли б іще того діждати.
Діжду.
Перечекаю нужду.
Вітайте в середу.
Іду.
3
0
171
Зустріч коло Кочубеївого дуба
Зайграйте та й заграйте! Я дуже Вас прошу!
Та ще цим заколисьте млоду душу!
Тікала я до Вас. Тут лиш ми вдвох.
Так заспокойте сполох.
Не треба мені книжок мудрих -
Ваших дарунків щедрих.
Я покою щиро прагну
В мить цю чарівну.
3
0
276
Акростихіс
Метал крихкіше за крила твої
Исполчитися поможи, дістати слави вікової
Хай ворог засне від нашої колискової!
А вже знаю, що більшості нині не спати
Його вірний сину, веди нас до бою ставати!
Леви йдуть за тобою юрбою
О київський захисниче, воє, герою!
2
0
175
Жартовна епіграма
Більше, нижче, поклоняйся!
Головою бийся!
Він - твій сват і брат, і друг,
Ліки від усіх недуг.
Жінко, хустку одягайте!
І волосся заховайте!
Лика всіх святих зібрали
І невірних покарали.
Ось у оцьому отут храмі
Робимось усі нестямі.
Злотом стіни обліпили,
Себе вище всіх втямили.
1
0
172
Троянда
Мої ланіти полум'яніють
Мої вуста твоїх вуст воліють
Мої чуття від тебе шаліють
Мої дві сили про тебе волають
Мої
вуста
твоїх
вуст
доторк
Мої
чуття
твого
тіла
теплінь
Мої
дві
сили
твого
кохання
бажають
1
0
144
На морі
Хвиля накочує знову на камінь
Він не забуде сказати: "Амінь!"
Скільки ще листя згорить у щоденні?
Які ви душі є: лунні чи денні?
Як ти згориш: з ціллю чи навмання?
Як ти помреш: уві сні чи з кохання?
Море є домом для різних створінь
Камні, на жаль, не снуть сновидінь
Як ваші справи, пророки священні?
Чи ви розплакались у каятті?
Бог вже почув усі ваші благання?
Чи ви молитиметесь знову до рання?
0
0
178
28
Не чіпай не дивись не люби
Відпусти відійди за дуби
Заживеш ти зі мною ганьби
Розлюби розлюби розлюби
Дай своє серце мені на остуду
Мене позабути я змушувать буду
Ти позабудеш, і я все забуду
Спокій для двох навік я добуду
1
0
166
...
світить місяць сяють зорі
і на небі мерехтять
Час настав нам для історій
Нехай казки прилетять
1
0
185
...
Палай, гори і вигоряй,
Втопися у Дніпрі.
Підуть усі на тебе хай.
Не бути тобі на моїй землі.
Оце вже буде справді рай!
Смиренним буть тепер тобі.
Чому ти плачеш? Звідки відчай?
Гний, розкладайся у Гробі.
3
0
448
1. Чародій
Що хочеш - те в твоїх руках
Здобудеш місце у зірках
Вперед! Гори!
Твоїми стануть усі гори.
Створи, що хочеш, як в казках,
І уберися у шовках.
Іди націленно угору!
Збирай, вирощуй мандрагору.
Яке послання ще лишити у віршах?
Трудись, і житимеш, мій друже, у розкошах.
1
0
159
0. Дурень
Дурень крокує упевнено
Куди він дійде я не впевнена
На пригоди його думки направлені
Іди ж Дурню в сонячному осяянні!
На плечах у нього рюкзак
Це сучасний біловолосий юнак
У руках квітка що ж це за знак?
Можливо, він замріяний так?
У ногах песик в'ється
Чи наш Дурень з гори не уб'ється?
Йому немає за що і триматься!
Та юнакові тільки б до досвіду ськаться!
2
0
175
Декому
Ваш усміх сонце
Звичайнеє лице
Я вдячна вам за сьогоднішнє усе
Нехай в цю ніч і ум, і тіло, й серце – все спочине
Нехай архянгол божий до ложа прилине
Нехай покровом Вас захистить й огорне
Й погане нас усіх мине
Всі поговори та наговори
Повернуться коли заснуть знов зорі
А Ви вдягайте всі свої узори
Людям ніяк не жити без опори
Тримайте свої хори!
Поширюйте давнішні метафори!
У спокої проводьте вечори
Та поможіть нам порятуватись від усякої біди!
3
0
157
Грушениця
Зелен ліс і рідна груша
Вже не жарко, вже не парко
Возраждається душа... Мій солодкий поцілунок
І куди ти вируша розкажи мені коханий
Твоє серце б'ється так.. Лунко! Лунко! Лунко! Лунко! Моє ж знову оживає
Я паную над цими травами, я похована під грушею осьдечки.
Моє серце щоразу співає, як ти надходиш до мене
Бач, брунечки на моїй груші розквітають
Ох, нене, нене, нене!!! Такої я любові і не знала.
Най добрі вітри тебе привітають. Іди од мене пріч
Щоб я тебе випоминала зустрінемось навесні
Щоб не застала ніч спіши
І запашні груші візьми
Ниточкою грала
Коли зимно стало
Маля в люлі колихала
Поки засинало.
Гребінь вкрала
Його приспала
Дитя лишала
До лісу втікала
3
0
221
До А-я
Ваш Луг іще знов прийме Вас
Лиш дайте цьому час
Мені ж болі Вашої не уявити
Та все на світі треба нам прожити
Усі чуття душі завжди будуть на часі
Не знаю я, чи житиму, та зичу Вам удачі
Як зійде сонце будемо любити
Та не забудьте зараз щось садити
Ви відкидайте ті думки ледачі
Не сподівайтесь на блаженство втечі
Що я ще можу порадити?
Ваші ідеї на папірі варто розмножити
Які Вас ще непокоять речі?
Розкажіть мені про все у цей вечір
Ми всі перетворилися на сов
Кипить, гуде наша гаряча кров
Зло навернуло нас до витоків
Хто ж їх усіх випікав?
Ми призвичаїлись до всіх на світі молитов...
Подбали про хороший схов
2
0
154
Затемнення
Нас накрила всіх темрява.
Я долучилась до її товариства.
За мною і в мені Параскева.
Як весна мила й ласкава.
Вона – матір для множества
І нагадує наші дитинства.
Сконає клята нафтодержава.
Вже зійшла над ними луна кривава.
Будемо палити – збирайте дрова!
Ви захлинетесь у своїй крові.
Навішаєм чортам диструктива!
Грає пісня над вами заупокійлива.
5
0
194
Обережися
Я прошу, тільки не давайтесь
Йому до цупких лап.
І помсти його стережітесь.
Не повертайте цей етап!
Ваш пан осяйний дуже Вас кохає!
Він у любові вернув до життя.
А інший був. Тепер його немає.
Ви й самі чуєте лихеє передвісття..
5
0
185
спроба в хайку
осінній лист падає
чай кава київська перепічка
реве й гуде сирена в небі
темінь
люди
підвал погріб або метро
8
0
245
Про мальви
На городі коло хати
В мами ростуть мальви.
Квіти, які звикли блудних синів вітати.
Не назвеш й усі їхні барви.
Якщо би ми могли туди літати...
Не треба грошей, не треба слави.
Тільки б квітку рукою дістати..
І прихилитися до мами.
А батьки раді дітей вітати,
Які б не ставались драми.
Подекуди й серце віддати,
До Ирію полетіти птахами.
Та молодь обирає тікати,
Колись вертаючи спогадами
3
2
199
Від Б до О (2)
Усе до Вас,
Усе про почуття.
Як боже проведіння поєднало нас.
Я чую, чую серця вашого биття.
В любовні миті повертаюсь до життя.
4
0
229
До городини
Городино, яскрава та пахуча,
Тебе плекає сонячна рука палюча.
Ти є дитя землі й людської праці.
Тебе надбати, устаємо вранці.
На городі росте лоза обплітаюча,
На якій росте добрість блискуча.
Посадовимо нові саджанці.
Шану даємо кожній стеблинці!
4
6
215
Від Б до О
Я Вас кохаю, моя пташко.
Моя хороша,
Діво з моїх снів,
Ви вся цвітете як отая рожа.
Як я Вас доторкнутись зміг?
Боюсь я, діво, Вас зламати.
Тоді лиш Бог один мені суддя.
Прошу, дозвольте захищати.
Тоді в любові повернуся до життя
15. 10. 2022
4
0
158
Я Вас забуду
Я Вас забуду, мій коханий.
І нас, і отой щем.
І не мордуйтеся, осяйний.
Мій біль усохне із дощем.
Я Вас забуду. І усну.
Й ніколи не пробуджусь.
Ми вбили вдвох оту весну,
Тож, в різні боки женімось!
Чи вірите Ви досі в щось?
Чи Ви погинули без світла?
Чи покохали Ви когось?
Чи Вас чекає вже могила?
5
0
257
Два
- Я гребу.
- Де ти придбала весла?
- Де я зустріла рибу
І весну.
Знаєш, а вона у мене вросла,
Подарувала мрію добру та ясну.
5
0
293
Міо Іо
Я Вас кохала ніжно.
Так безгрішно.
Моя Ви милість Божа
І душа.
Я пробачала Вас щоразу відчайдушно,
Вбачаючи у Вас такого мужа..
Найкращого, постійно возвиша.
Думки мої потайні..
Неугойні.
Я повна найсолодшого бажання.
Яке медове це моє страждання!
Ні, Ви недостойні.
Страху повні.
Та знову, знову вірю в виправдання.
Пригадуючи оте наше кохання.
8
0
184
Скажіть..
"Чи я отримаю від Вас лист?
Чи зберегли ми до любові хист?
Та чи занцюємо твіст?" -
Пишу Вам я, Ваш романіст.
Я люблю природу, та не пейзажист.
Сказати буде легше, що фольклорист.
Колись мене знали під іменем "Падолист",
Та зараз веснію коханням, бо не є реаліст.
8
0
200
Чорне сонце
Страшні слова, коли лунають із холодних вуст.
Слова неамурення та туги.
І просто кинути, коли живеш серед розпусти,
Ну а мені поплакати й взяти себе у руки.
Прекрасний день щоб вмерти вже нарешті
Забути всіх та впасти в забуття.
Але солодкий смак твоїх минулих слів і черешні
Плекають у мені ненависті почуття.
Тож я живу,
Щоб здріти твої сльози.
А як помру,
Накриють і тебе, і всю твою рідню невідігнані грози.
2
0
181
Дві сили
Дві сили я любила.
Одна мене також.
А друга - постраждала,
Бо темна, а світла не взяла.
Кажаном була темна сила.
Літала та шукала щось.
А я її колись зловила.
Але сама зосталась ось.
Про світлу я скажу.
Про ту, яка кохала.
Не досягла до неї я, і плачу.
Все дивне, дивнеє майбутнє мені вона малювала.
Не втерпіла вона.
Знайшла чаклунку ближче.
Та й най на них на двох вітрище,
Коли ти вирішив із серця збиткуватись,
І захотів зі мною знатись.
Під три чорти котись.
Не буде мрій,
Не буде най нічого.
Не буде мене й тебе, милого мого.
3
1
315
Найщасливіший день
Моє серце пускає твій образ,
І я живу серед постійних образ.
Слова та дії, зроблені ненароком, розколюють моє серце враз.
Ти мій привид.
Життя привод.
Приходи,
Коли похди
Всі кінчаться. До господи.
До моєї.
Ти приходь.
2
0
287
Вересень
Мовчати кажеш?
То мовчатиму, хороший.
І зроблю все, що ти накажеш.
Не гай часу, не говори зі мною. Будь злий.
Я теж мовчатиму покірно.
Я - янгол, тож це моя робота.
Ти лиш вважай що винна я у чомусь так старанно,
Так, наче винна в твоїх бідах та.
Я. Так дивно.
Я потону в поезії хвилях.
Це краще, ніж пірнути у ріку.
Скільки жалю у твоїх синіх очах.
Стримаюсь, і не позбавлю себе віку.
Чи хтось ще буде зі мною ніжним та ласкавим?
Та ні, не буде їх.
Та ні, не буде лагідним ніхто. Бо хитрі всі і треба щось взамін їм.
Надія лише вивчитись,
Надбати всього та дитину.
Ростити ніжно, мов стеблину.
Щоб це було одне моє.
Кохатись в ньому, мов у морі.
Тоді, мабуть, і зникне горе.
А гори?
Вони залишились у мрії.
Був горець,
Але як я, містянка.
Same mind ми мали. Ще й панянка
У нього малась. Був капець.
Коли вони росталися
Ми з ним у кохання загралися.
3
0
281
Маки
Намалюю квіти на зап'ястках
Все червоні в чорними серединками
Будуть наче маки у казках
У тих, що квітки народились із крові, пролитої козаками
Адже так буде жахливо, коли не буде снів
Фломастери краще, ніж самозгуба
Краще плакати безліч вечорів
Ніж підстрелити свого яструба
2
0
261
Не сестрі
Я перечеркну усі зірки, щоб їх не було видно,
Бо без них ти не зможеш втекти.
І знаю я, що даремно,
Але так подобаєшся мені ти.
А коли хурделиця,
Залишайся ти вдома.
Не обвітрюй свого лиця,
Щоб, коли будуть щоки червоними, не сказала, що через те, що я їх розцілувала, мама.
Вона буде права,
Прочитає мої думки.
Через тебе загоїлась вава,
Тепер про тебе складаю рядки.
2
0
404
Ображенка
Ти десь там, а я вже тут.
Я сиджу. "Де?", - спитаєш?
Там, де кут.
Ну а ти вже знову раєш,
Бо все чудово знаєш,
А тому й не пускаєш.
Бо, коли мене піймаєш,
Серце своє знову країш.
Я напишу перший пункт:
Якщо хочеш бути скрізь - ти ніде невистачаєш.
6
0
319
Нічні мріяння
Ми пройдемо вглиб парку,
Сховаємось серед дерев.
Я візьму за руку
Та поцілую тебе - виконаю одну із потреб.
Я думаю про тебе кожної ночі,
Коли ти спиш із собакою та кошенятком.
Хай не бачать нас ті, хто до хейту охочі,
Хай боги шлють нам удачу обом.
6
0
357
Зоопарки на гіпоталамусі
Мої тигри смугасті,
Жирафи довношиї.
Всякої масті
Надихають на мрії.
Тигри ікласті
Можуть вас з'їсти,
А жирафи смугасті -
Травою запропонують заїсти.
Та тигри трави не їдять.
Чи накинуться вони на жирафів?
І не гадай, плигнуть та поїдять,
Бо сила б'є каліграфів.
2
0
435
Найкраще місце на Землі
Дай мені крила, дай мені очі,
Щоб бачити те,
Що люди не можуть,
Бути скрізь там, де
Доброту множуть.
І щоб любити, і щоб кохати, і щоб коханою буть!
3
0
430
Просто осінь
Мені сумно зазвичай:
Усе засинає, хтось помирає.
Через тиск ми п'ємо замість кави чай,
Хтось нам постійно щось рає.
Листя падає хай,
Усе засинає.
Потім нехай
Весна всьому життя повертає.
4
0
403
Казки
Ти знаєш, люба,
Я впав з дуба та вниз головою.
Не здавалося тоді, що ти - моя згуба.
А зараз я хворію тобою.
Якщо ти - русалка, то я - нє дєльфін,
Бо в нашій міфології вони живуть в різних акваторіях.
Ти кажеш: Лет мі ін -
Я думаю о категоріях.
7
0
321
Колюче кошеня
Ти колючий та зелений, наче кактус мій любимий.
Але, на відміну від тебе, хочеться про нього дбати:
Він хороший -
Хочу дати,
Що не мав зі мною ти, коханий.
Адже зможе він прийняти,
Вірш, який вже час кінчати.
7
0
355
Осінній чай
Чай через, відчай п'ю я невпинно,
Бо прийшов для осені час.
Тепло мені, але це непевно.
Заварю ще чаю зараз,
Бо зігріватись без нього не так приємно.
А листя, здається, впало за моїм вікном за раз.
Чай зігріває зсередини,
Коли зовні лиш холод.
Життя не може бути без рідини.
Плед мене віддати не вмовлять.
7
0
276
