Вересень
Мовчати кажеш?
То мовчатиму, хороший.
І зроблю все, що ти накажеш.
Не гай часу, не говори зі мною. Будь злий.
Я теж мовчатиму покірно.
Я - янгол, тож це моя робота.
Ти лиш вважай що винна я у чомусь так старанно,
Так, наче винна в твоїх бідах та.
Я. Так дивно.
Я потону в поезії хвилях.
Це краще, ніж пірнути у ріку.
Скільки жалю у твоїх синіх очах.
Стримаюсь, і не позбавлю себе віку.
Чи хтось ще буде зі мною ніжним та ласкавим?
Та ні, не буде їх.
Та ні, не буде лагідним ніхто. Бо хитрі всі і треба щось взамін їм.
Надія лише вивчитись,
Надбати всього та дитину.
Ростити ніжно, мов стеблину.
Щоб це було одне моє.
Кохатись в ньому, мов у морі.
Тоді, мабуть, і зникне горе.
А гори?
Вони залишились у мрії.
Був горець,
Але як я, містянка.
Same mind ми мали. Ще й панянка
У нього малась. Був капець.
Коли вони росталися
Ми з ним у кохання загралися.
2021-09-17 19:45:01
3
0