Bond'ologie
Dans  vos yeux dorés ; Se voit l’équilibre des sentiments. Je ne suis pas là rien que pour vos yeux, Sachez-le. Et même si demain ne meurt jamais ; Vous ne serez jamais l’espion qui m’aimait. Non, c'est finis, vous n'avez pas le droit de vivre et laisser mourir. Et je ne laisserais jamais votre spectre m’envahir. À vous que le monde ne suffit pas, je vous envoie un bon baiser de Russie. Et je vous le dis : jamais, plus jamais… Abattez vos cartes en ce casino royal. Pour que je meurs un autre jour ; Entre vos doigts en or. Mais je ne vous laisserais pas ce permis de tuer. Et si les diamants sont éternels ; Sachez que tuer n’est pas jouer. Tel l’octopus qui est en vous, vos tentacules ne m'encercleront jamais. Et même si le ciel tombe, entre nous ça demeurera dangereusement vôtre. Vous pouvez faire votre opération tonnerre, mais je ne suis pas au service secret de sa Majesté. Et si on ne vit que deux fois, j'attaque ma deuxième vie loin de vous. Que le diable l’emporte, je ne vous laisserais jamais carte blanche. Et même avec l’homme au pistolet d'or, rien ne vous fera presser le déclic mortel.
2018-07-28 20:18:42
1
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2344
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11137