Juste pour voir.

David Laurent

Et si on avançait pour voir? Voir ce qui nous entoure, Se nourrir d'une vie simple. Ne penser qu'au lendemain, Mais pas beaucoup plus loin. Et si on montait pour voir ? Voir le monde de haut. Contempler ce monde qui s'agite, Telle une fourmilière, grouillant de partout . Et respirer à plein poumon . Et si on vivait pour voir ? Tout simplement, vivre ensemble . Entourée de gens bien . Et se rappeler cette devise: "La vie est trop courte pour être petite, alors en route ? " Et si on s'aimait pour voir ? Pas le grand amour, Juste une belle amitié. Une confiance mutuelle. Une relation sincère.

2018-07-27 13:18:45

Інші вірші поета

Vivre ensemble Écrire Bond'ologie Alors en route ?

Інші поети

Рыцарь Времени

@Dolinskiy

Nanni

@Nanni

Люблю Ковбасу

@sssasanyas

Схожі вірші

Всі

Holy

МОРГАН РЕЙ

Morgan Ray and Rose. ⏺English translation⏺ I will find flowers among the fragments of people, give them to you. I am so pleased that there is you, your love for me. I will give you a sea of hope, and lights that do not fade. My heart is only you, it falls asleep without you. I'm giving everything I have in me for you to paralyze the rocks. I don't want to To conquer fate, together to the very edge. We'll be gone on the penultimate day, but our lines will remain. All love is sealed here, in our phrases and ellipses. So, let's rise high, and forgetting about the holy, Falls of the rock. I'll take your hand, and everything, all around It's going to be the way you dreamed.

8074

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11137