Time's Slipping
As the last one down is an analytical abbreviation for the sound of the word enrollment but I know exactly what I'm saying in every moment so know that I have no affiliation but I got afilliate communications cuz I'm different than all y'all who always arbitratin in correlation with everything that I be saying I'm captivating weighing out alla the differences of each & every one a these calculations to me this is all but the second nature it's mostly causa y'all's infatuation with drama confrontation and making everything that you could get your hands on so entirely over complicated instead of collaborating & cooperating really is a representation of the delegation there ain't going to Be no deceleration I'm making evident of my dedication coordinatin my sights on the destination cultivating a better Nation disseminating Interpol agents deviating all the secret dictation extrapolation is the calculation of the value of a function outside of the range of known values so how can you have appreciation of the people and things around you when you treat them with no value
2019-03-15 04:30:28
1
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1564
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11204