Явуз їхав слідом за Мер'єм. Вона приїхала в порт і пішла до Левента на яхту. Вони розмовляли:
- Як ти, Левенте?
- Якщо ти до мене прийшла, то все чудово - посміхнувся Левент, Мер'єм посміхнулась у відповідь.
Явуз хотів помститися Левенту за те, що принизив його, він пішов у машину і взяв там пістолет.
Мер'єм стояла біля Левента, він хотів сказати їй дещо важливе:
- Мер'єм...послухай, я давно хотів тобі сказати... - очі Мер'єм засвітилися
Явуз націлився на Левента, він готовий стріляти, ніхто його не бачив.
- Я тебе дуже... - продовжував Левент
Явуз вистрелив у Левента, але в той момент Мер'єм трішки підійшла до нього і куля влучила у неї. Вона зойкнула від болю:
- Мер'єм! - Левент все зрозумів почувши звук пострілу - Мер'єм, прошу не кидай мене! - Мер'єм почала втрачати свідомість, її ноги підкосилися, Левент підхопив їі. Окрім яхти в Левента була ще й машина, тому він швидко відніс Мер'єм до машини і повіз в лікарню. Вона була вже непритомна. Явуз не хотів влучити у Мер'єм, він дуже шкодував, але ще більше він шкодував тому, що не влучив у Левента.
Левент швидко привіз Мер'єм в лікарню. Їй почали робити операцію. Він зателефонував друзям Мер'єм (їхні номери телефонів він дізнався тоді, коли рятували Мер'єм з психлікарні) друзі приїхали швидко, Левент їм все розповів:
- Я думаю, що це Явуз. Швидше за все, та куля була призначена мені... - Левент відчував провину, адже якби Мер'єм не підійшла до нього трішки ближче, на її місці, зараз, був би він. Левент дуже переживав за неї
- Левенте, ти тут нівчому не винен, все сталося впадково...- сказала Ханде.
Вийшов лікар:
- Операція пройшла успішно, з пані Мер'єм все добре, але вона ще непритомна. Ми можемо до неї когось впустити але тільки одного.
- Левенте, йди ти - сказала Ханде, Левент не заперечував, йому дуже хотілося побачити Мер'єм. Він перевдягнувся у спеціальний одяг і пішов в палату.
- Мер'єм, пробач мені- сказав Левент сівши біля неї - це я в усьому винен, це в мене повинні були вистрелити... Прошу, будь-ласка, відкрий свої гарні очі, я...я дуже кохаю тебе, Мер'єм. Дуже дуже кохаю, ще з першого погляду я закохався в тебе - Левент взяв Мер'єм за руку - коли ти приходила до мене, я з кожним разом закохувався все більше й більше...мені завжди здавалося, що мої почуття не взаємні, тому я не зізнавався тобі, бо боявся почути це від тебе...але я кохаю тебе і завжди буду кохати...я перший раз у житті так закохався...
Зайшла медсестра:
- Час вже вийшов, будь-ласка покиньте палату - Левент ніжно подивився на Мер'єм і пішов.
Друзі і Левент пробули в лікарні цілу ніч. Аж поки не дозволили ще раз відвідати Мер'єм. Цього разу пішла Ханде:
- Мер'єм - сказала вона сівши біля неї - чому ти так довго не відкриваєш очі..? Ми тебе дуже любимо...хм...знаєш, а мені здаєтся, що Левент тебе любить найсильніше...
Лікар прийшов до Еміра, Юсуфа і Левента, він сказав, що можна зайти ще одній людині, Левент почав просити хлопців:
- Хлопці, прошу вас, можна я піду?
- Я бачу це для тебе і справді важливо - сказав Емір
- Звісно йди, ми все розуміємо - каже Юсуф, і Левент пішов.
Ханде здивувалася побачивши його, вона не знала, що дозволили впустити ще одну особу. Левент також сів біля Мер'єм, він не зводив з неї свого ніжного погляду, він дуже боявся за її здоров'я та життя. Левент взяв Мер'єм за руку, і тут...вона відкрила очі!
- Мер'єм! - зрадів Левент
- Левенте? Ханде? - Мер'єм здивувалася
- Я піду покличу лікаря - сказала Ханде і пішла
- Мер'єм, ти прийшла до тями, я так за тебе хвилювався
- А, що сталося? Чому я в лікарні? І чому в мене так болить спина? - Левент все коротко розповів, потім прийшов лікар, Левенту треба було вийти.
- Як вона? - спитали хлопці
- Мер'єм влучили у спину, тому дуже болить спина - відповів Левент
Прийшов лікар:
- У пані Мер'єм все добре, скоро ми зможемо їі виписати.
Через декілька днів Мер'єм виписали з лікарні, тепер вона вдома. До неї прийшов Левент...