41
Мер'єм і Левент були в аеропорту, вони надіялись, що їх не кинуться шукати. Про їхню поїздку знали тільки Бегюм, Ханде, Емір, Пелін і Юсуф. На щастя їм вдалося сісти на літак і втекти. У літаку вони розмовляли:
- Левенте, як ти думаєш, що буде, коли мої батьки про це дізнаються?
- Не знаю, Мер'єм, швидше за все, твій батько приишле своїх людей в Італію
- Так, це правда, але їм немає від кого дізнатися де ми. Я думаю, що друзі нас не викажуть
- А Бегюм?
- Бегюм мені як подруга, вона теж не скаже...
- Ну, тоді нічим не переймайся, все буде добре
- Будемо на це сподіватись...
Люди Мурата якраз йшли до будинку Мер'єм, двері відчинила Бегюм:
- Доброго дня, чим я можу вам допомогти?
- Де пані Мер'єм, нам треба її провідати і дізнатися чи розлучилася вона з своїм чоловіком, бо дзвонив пан Мурат, треба вже летіти в Нью-Йорк
- А пані Мер'єм немає
- Як це немає? Де вона?
- Не знаю, вона мені не звітує, коли і куди йде
- Ви не можете не знати!
- Хлопці, я чесно не знаю де вона, а зараз вибачте, у мене справи - сказала Бегюм і зачинила двері, чоловіки пішли. Вони зателефонували Мурату:
- Пане Мурате, пані Мер'єм немає...
- Як це немає?! А ви для чого там були?!
- Вибачте, але ви не казали нам весь час пильнувати за нею...
- Хай не весь час, та ви б хоч трохи пильнували! От бовдури! Як з вами можна працювати?!
- Вибачте пане...
- Значить слухайте мене сюди, якщо ви не знайдете Мер'єм найближчим часом, я вас всих звільню!
- Добре, пане, ми зробимо все, що в наших силах...
Мер'єм і Левент зупинилися в шикарному готелі:
- Левенте, як же тут добре і спокійно! Ніякого тобі Джоржа, ніякого Явуза, ніякої Фірузе... Це просто рай!
- Так, ти права, тут дійсно дуже спокійно, я люблю такі місця, де можна побути на одинці з коханою людиною
Люди Мурата дорожили своєю роботою, тому всюди шукали Мер'єм. Вони вже не знали, що робити тому вирішили змусити Бегюм заговорити, бо підозрювали, що вона щось знає. Вони знову поїхали в будинок Мер'єм. Бегюм відчинила двері:
- Ну я ж вам сказала, що не знаю де пані Мер'єм! - сказала вона, але чоловіки увірвалися в оселю і один з них приставив пістолета до Бегюм:
- Ми знаємо, що ти щось знаєш!
- Я не знаю нічого!
- На твоєму місці, я б так не грався! - сказав той чоловік, Бегюм дивилася на нього дуже злякано. Зараз вона була між двома вогнями...

42
Бегюм злякано дивилася на чоловіка, який приставив до неї пістолет, ''Що робити?''думала вона ''Я не можу виказати пані Мер'єм''. Чоловік сказав їй:
- Послухай, я не злякаюся, я вистрелю в тебе! Мені не шкода! Хай мене за це покарають, але я вистрелю!
- Я нічого не знаю... - продовжуввла Бегюм, чоловік вистрелив, але не в неї, а у вазу яка стояла поряд:
- Наступна пуля влучить в тебе! Ану говори!
- Ну, що я зроблю якщо нічого не знаю! Ви мене вб'єте просто так?!
- Ми ж знаємо, що ти кажеш не правду! Кажи!
- Та я чесно не знаю нічого! - чоловік знову вистрелив, але не в неї, а у стіну:
- Це не жарти! Якщо ти нічого не скажеш, я вистрелю в тебе! На рахунок ''три''! Один! Два!
- Добре, добре я скажу!
- Ну?
- Пані Мер'єм, поїхала в Рим... - чоловік відпустив її, а потім пішов з інишими. Бегюм почала плакати...
Чоловіки подзвонили Мурату:
- Пане, ми дізналися де зараз перебуває ваша дочка!
- Де?
- Вона зараз у Римі
- Значить їдьте туди, знайдіть її і привезіть сюди.
- Добре, найблизчим часом ми приїдемо в Італію
Бегюм, з переляку, зателефонувала Мер'єм:
- Пані Мер'єм, пані Мер'єм...- тримтячим голосом казала вона
- Що сталося, Бегюм?
- Люди вашого батька знають ваше місце перебування...
- Як це? Звідки?
- Мені дуже соромно...вони під дулом пістолета змусили мене сказати...прошу вас вибачте...
- Нічого, вони ж тобі погрожували...добре, дякую, що сказала, я щось придумаю
- Прошу вас вибачте...ви навіть не уявляєте, як мені соромно...
- Не переймайся, все добре
Мер'єм сказала Левенту проте, що сталося:
- Мер'єм, вони можуть знайти нас у цьому готелі, адже це найкращий готель Риму
- Так...а що робити? Вони знають, що ми у Римі
- Нам треба поїхати в інше місце, наприклад у Неаполь
- Добре, давай
Мер'єм і Левент зібрали речі і поїхали до Неаполя.
Коли люди Мурата прибули до Риму, вони вирішили відразу обшукувати готелі. Вони знали, що Мер'єм любить шикарні готелі і поїхали саме в той готель де вона й зупинялася, адже він був найпопулярнішим, але вони там нікого не знайшли, їм сказали, що Мер'єм і Левент виїхали. Тому чоловіки почали шукати по всих готелях Риму, але їм нічого не вдалося дізнатися, вони говорили між собою:
- Хлопці, що робити? Ми не знаємо, де їх шукати - сказав чоловік на ім'я Джеліль
- Ну, це мабуть ота робітниця ввела їх в курс, тому вони й втекли - сказав інший чоловік на ім'я Селім
- Хлопці, ану подумайте, що ви б робили в такій ситуації? - запитав, ще один чоловік на ім'я Мехмет
- Я б втік в інше місце, а точніше в інше місто - каже Джеліль
- Куди наприклад? - запитав Мехмет
- Ну, незаю, я б поїхав у Неаполь - відповів Джеліль
- Ну, то поїхали туди!
Чоловіки поїхали до Неаполя, хоч це й був випадковий вибір, але вони надіялись, що знайдуть там Мер'єм...

43
Левент і Мер'єм зупинилися в одному з кращих готелів Неаполя. Левент був впевнений, що їх там не знайдуть, але Мер'єм дуже хвилювалася:
- Коханий, що робити? А якщо вони нас знайдуть?
- Заспокойся, кохана все буде добре. Ти думаєш, якщо вони не знайдуть нас у Римі, то обов'язково поїдуть до Неаполя?
- Так...у Італії є багато інших міст, але якби я була на місці тих людей, які мене шукають, то з Риму поїхала б у Неаполь...
- Все буде добре, головне, не думай про погане
Люди Мурата прибули до Неаполя. Вони знову вирішили обшукати всі готелі.
Левент був з Мер'єм в номері, Мер'єм дуже хвилювалася, Левент обійняв її, в його обіймах вона заснула.
Мурат дуже хвилювався, чи знайдуть його дочку, він говорив з Айше:
- Айше, як ти думаєш, вони знайдуть Мер'єм?
- Думаю, що так...але ж зізнайся, ти хвилюєшся тільки за те, що вона не вийде за Джоржа!
- Вона вийде за нього! Це я тобі гарантую!
- А як же ти її змусиш розлучитися?!
- Я обов'язково щось придумаю!
Левент відійшов у своїх справах, а Мер'єм, все ще, спала. Люди Мурата обшукували готелі і нврешті дібрались до того, де зупинилися Мер'єм і Левент. Вони запитали в якому вона номері і пішли туди. Мер'єм солодко спала, вона нічого не підозрювала, але її сплячу винесли з готелю, знайшли її документи в номері та телефон і повезли в аеропорт. Вона прокинулась у машині і почала кричати:
- Що ви робите?! Ану відпустіть мене!
- Пані Мер'єм, ваш батько сказав нам, щоб ми вас доправили назад, у Стамбул і щоб ви там розлучилися з паном Левентом
- Чого б це?! Яке ви взагалі маєте право мене чіпати?!
- Пані Мер'єм, будь-ласка, сидіть тихо! Ось, візьміть, це ваш телефон, зателефонуйте своєму чоловіку, хай теж приїде в аеропорт
- Нікому я дзвонити не буду! Ви це робите, щоб відвезти нас обох і розлучити?! Я ніколи не розлучуся з Левентом!
- В такому разі, ми тільки витратимо час. Хлопці все рівно знайдуть його в готелі і привезуть
- Добре, давайте телефон
Мер'єм подзвонила Левенту:
- Левенте, прошу тебе, тікай з готелю! Тікай... - у неї вихватив телефон Джеліль і почав говорити, Мер'єм хотіла його забрати, але Селім її тримав:
- Алло! Пане Левенте, пані Мер'єм зараз буде в аеропорту - Мер'єм хотіла закричати, що не треба туди їхати, але Селім їй закрив рота - пане, візьміть будь-ласка з собою всі речі і документи і приїзджайте в аеропорт
- То це ви люди пана Мурата?
- Так, ми нічого поганого не зробимо пані Мер'єм, бо її батько нам за це...ну це не важливо, тому не переймайтеся і приїзджайте в аеропорт
Левент приїхав в аеропорт де вже була Мер'єм і люди Мурата:
- Що це значить? - запитав він, Джеліль йому відповів:
- Пан Мурат вимагає розлучення!
- Я ніколи не розлучуся з Мер'єм!
- Ви можете робити, що завгодно, але розлучення ви не доб'єтеся! - сказала Мер'єм
- Ви зараз повинні поїхати в Стамбул! - сказав Селім
- Чого б це?! - заперечила Мер'єм
- Вам вже немає сенсу переховуватися, ми вас скрізь знайдемо!
- Ну, що ж, добре, Левенте, поїхали в Стамбул. Все рівно ми не розлучимось!
Вони поїхали в Стамбул. Мер'єм, в супроводі тих чоловіків, поїхала додому, Левент теж хотів поїхати з нею, але вона сказала, що буде краще, якщо він поїде на яхту і теж відпочине, але він поїхав не на яхту, а в клуб, де дуже напився.
Люди Мурата ночували в будинку Мер'єм, хоч вона була і проти, але це для того, щоб вона не втекла. Всі чоловіки позасинали і Мер'єм таки вдалося втекти. Вона поїхала в порт до Левента.
Левент тим часом був у клубі, де до нього почала загравати якась дівчина, Левент був аж настільки п'яний, що запросив її до себе. Вони поїхали на яхту. Мер'єм приїхала до Левента, вона зайшла в середину і побачила, як Левент сам поцілував ту не знайому дівчину. Вона дуже в ньому розчарувалася:
- Левенте, що ти робиш?! Невже ти мене взагалі не кохаєш?! Який же ти негідник! - сказала вона і дала йому ляпаса. Мер'єм була аж настільки розгнівана, що навіть не помітила що Левент був п'яний.
Наступного дня люди Мурата вимагали, щоб Мер'єм з Левентом розлучилися, цього разу, Мер'єм не стала заперечувати. Її батько вже заздалегідь все підготував для розлучення, точніше його люди які були в Стамбулі підготували, бо людей, які працювали на Мурата Фаразоглу в Стамбулі було багато, залишилося тільки приїхати в потрібне місце і розлучитися. Вони поїхали до Левента, Мер'єм підійшла до нього, він на похмілля нічого не пам'ятав а ще в нього дуже боліла голова:
- Левенте, поїхали з нами!
- Куди?
- Поїхали! - Левент мовчки пішов і сів в машину, оскільки він не пам'ятав того, що сталося вчора, то й не підозрював куди вони їхали.
- А куди ми їдемо? - запитав він
- Скоро зрозумієш - відповіла Мер'єм
- Почекай...ми що розлучаємся?!
- Так, Левенте
- Я не зрозумів, ти ж була проти цього
- Так, була, але після вчорашнього я тебе і знати не хочу!
- А що було вчора?
- Тільки от не треба прикидатися, що нічого не знаєш! - сказала Мер'єм. Вони вже приїхали але Левент все ще не зрозумів чому Мер'єм хоче розлучитися:
- Мер'єм, назви хоч одну причину!
- Тут нічого не треба пояснювати!
- Якраз треба!
- Не треба робити вигляд, що нічого не знаєш!
- Та я й справді нічого не знаю!
- Послухай, просто давай розлучимось!
- Мер'єм, я тебе кохаю! Я з тобою не розлучуся!
- Я бачила вчора як ти мене кохаєш!
- Та що сталося?!
- Я тебе й знати не хочу!
- Ну добре, добре Мер'єм, якщо ти так хочеш, давай розлучимося, але знай, що я нікого не буду більше кохати крім тебе! І я доб'юся того, що ми знову будемо разом! - сказав Левент і вони з Мер'єм пішли і розлучилися...

44
Левент був в розпачі...він не знав як повернути Мер'єм, а найстрашніше те, що він навіть не здогадувався чому вона його кинула... Йому треба було побути самому, він пішов до себе на яхту.
Але там на нього чекала дівчина з якою його побачила Мер'єм, але він цього не пам'ятав...
- Привіт, любий! - сказала дівчина і поцілувала його в щоку
- Що ти робиш? Хто ти взагалі така? - здивувався Левент
- Хто я? Хм, ти, що мене не пам'ятаєш?
- Ні, не пам'ятаю
- Я ж Назли, ти мене сам вчора запросив до себе
- Я?
- Ну, так, ти, а потім сам же й мене поцілував, тільки от в той момент прийшла якась дівчина, вона дала тобі ляпаса, здається сказала ''ти що мене взагалі не кохаєш?!'' і пішла.
- Так от чому вона...що я наробив...
- Що, вибач?
- Та нічого. Слухай, я тебе не знаю, ти мене не знаєш, добре?
- Ну, добре! - Назли образилася і пішла. Левент поїхав до Мер'єм, двері відчинила Бегюм:
- Пане Левент?
- Де Мер'єм?
- Її немає
- Як це немає?!
- Ну, вона приїхала додому, вся в сльозах, а потім зібрала речі вона сказала, що її батько заздалегідь про все подбав, сказала, що він підготував все для розлучення і що у неї скоро літак, в Америку...- Левент швидко сів у машину і поїхав в аеропорт, він всюди шукав Мер'єм, але було вже пізно, вона поїхала в Нью-Йорк...
Коли Мер'єм приїхала в США, то відразу сказала батькові:
- Тату, я готова! Я вийду за Джоржа!
- Мер'єм, доню, невже це ти кажеш? - здивувався Мурат
- Так! Я вирішила з ним одружитися!
- А як же Левент, доню? - запитала Айше
- Він сказав, що все рівно буде добиватися того, що ми з ним будемо разом
- Ну нічого, ми це поправим...- сказав Мурат
Мер'єм пішла до себе в кімнату і лягла спати, тим часом Мурат взяв телефон Мер'єм, він зберіг собі в телефон номер Левента, взяв SIM-карту Мер'єм і викинув її, а потім зробив скорботливий голос і подзвонив Левенту:
- Алло...це Левент?
- Так це я, а з ким я говорю?
- Це пан Мурат, я повинен тобі дещо сказати...
- Що сталося?
- Мер'єм... вона...її літак розбився...
- Що?!
- Так, тому забудь її... ми зараз не знаємо де вона, Мер'єм зникла безвісти...
Левент був просто убитий новиною...''Як таке могло статися?'' думав він, Левент не міг в це повірити...

45
Левент був убитий горем, він не знав, що йому робити, він навіть більше не розумів, в чому сенс його життя. Весь час він був дуже сумний, не вимовляв ані слова. До нього прийшла Ханде:
- Привіт, Левенте, ти не знаєш, де Мер'єм? Вона не відповідає на дзвінки, ми хвилюємось. Я прийшла до неї додому, але там нікого не було...- Ханде звернула увагу на те, що Левент був дуже сумний - Левенте? Що сталося? - Левент продовжував мовчати опустивши голову, він як сидів так і сидить, наче не помічав Ханде - Левенте? Та скажи вже в кінці кінців, що сталося!
- Мер'єм... вона...
- Що з нею?
- Її більше немає...
- Почекай...як це більше немає? Вона що...? О Боже! - Ханде почала плакати - Як?! Як таке могло статися?!
- Її літак розбився...розбився...вона зникла безвісти...
Ханде і Левент, страждали, Ханде зателефонувала друзям і повідомила новину.
У Нью-Йорку Мурат вже готував церемонію заручин, йому допомагала Айше, хоча вона й не схвалювала таке рішення чоловіка, бо знала, що Мер'єм погодилась на шлюб не щиро, вона не хотіла цього. Мурат сидів на дивані і по телефону домовлявся з власником найкращого ресторану Нью-Йорку, про проведення церемонії заручин, до нього підійшла Мер'єм:
- Тату, а ти не знаєш, де SIM-карта з мого телефону?
- Ні, не знаю
- Я вже всих розпитала, залишився тільки ти
- Доню, купи нову!
- Добре, я куплю, але мені, все-таки, мало віриться, що ти нічого про це не знаєш
За декілька днів все було готово для заручин, тому настав цей урочистий день, якого Мурат чекав з нетерпінням. Всі зібралися в шикарному ресторані, Мер'єм плакала всю церемонію, Джорж її запитав:
- Кохана моя, Мер'єм, чому ти плачеш?
- Це від щастя, Джорж, від щастя...- відповіла вона.
Мер'єм і Джорж заручилися. Мурат був на сьомому небі від щастя! Тепер всі його справи підуть так, як треба.
В Стамбулі всі дуже плакали за Мер'єм, Левент за весь час майже не розмовляв, він дуже сумував за коханою, йому було шкода, що він її не повернув...а ще він відчував провину, якби він тоді не напився і не поцілував Назли на очах у Мер'єм, то всього цього могло б і не статися...
Мер'єм була у себе в кімнаті, вона плакала, до неї зайшов Мурат:
- Донечко, я, звісно, бачив, щоб плакали від щастя, але ж не настільки
- Тату, а коли весілля?
- Через тиждень
- Чому так швидко?
- А чому тягнути? Раз заручилися, то пора і одружитися!
Мер'єм почала плакати ще дужче.
Ханде була в Еміра, після їхнього поцілунку, між ними майже нічого не змінилося, тому вони поводились як друзі:
- Еміре, як таке могло статися? Чому саме Мер'єм? Чому не хтось інший, а саме Мер'єм? - плакала Ханде
- Так, вона була нашою подругою...але що ж зробиш...я втішаю себе тим, що це така доля, нічого проти долі не вдієш...але це мене не дуже втішає...
- Еміре, будь-ласка, скажи, що це сон! Скажи!
- Ханде, ляж, відпочинь, тобі стане краще
Минув тиждень.
Настав день весілля Мер'єм і Джоржа. Мер'єм була у себе в кімнаті, за тиждень її стан не змінився, вона продовжувавла плакати днями й ночами... До неї прийшла Айше:
- Донечко
- Мамо! - сказала Мер'єм і обняла Айше - що робити? Я ж і справді була не щира, я не хочу за Джоржа!
- Охх...Мер'єм, якби все було так просто ми б не видавали тебе за нього, але ж ти бачиш який впертий в тебе батько! Доню, я не можу дивитися, як ти плачеш, посміхнись, може доля тобі посміхнеться і все буде добре
- Уже нічого не буде добре...нічого...
Почалось весілля, у Мер'єм, як завжди, були сльози на очах, всі були щасливі, крім неї, Айше і Аліє, яка теж хотіла, щоб Мер'єм була з Левентом. Почалась церемонія одруження:
- Чи згодний ви, Джорж Маккалістер, взяти в законну дружину Мер'єм Фаразоглу?
- Так!
- Чи згодна ви, Мер'єм Фаразоглу, взяти за законного чоловіка Джоржа Маккалістера? - Мер'єм задумалась... З її очей ще й досі текли сльози...
- Ну, Мер'єм? - не міг дочекатися відповіді Джорж
- Я...- почала вагатись Мер'єм - я не можу...- вона поклала свою обручку, яку на заручинах їй подарував Джорж, на стіл - я розриваю наші заручини - вона сказала це і пішла. Мер'єм поїхала додому. Її батько був просто в люті від того, що відбулося, але коли він приїхав додому, Мер'єм вже там не було, з її одягу залишилася лише весільна сукня. Мурат поставив на вуха весь Нью-Йорк, він був дуже впливовою людиною, тому всим сказав розшукувати Мер'єм...