Частина 9
Тамара їжу вміло готувала.
Від нетерпіння принц аж застогнав.
- Болить, мій брате? - та його спитала, -
Ще зовсім трохи, ось, ще кілька страв.
Дівчина взяла до руки піалу,
Наблизилась до ліжка, тихо сіла,
Схилилася до брата, ніжно, вправно
Погодувати з ложечки хотіла.
Тарілка - геть! Амнон несамовито
Дівчину враз схопив собі в обійми.
Тамара виривалась, але де там:
Усі її старання безнадійні.
В його очах горів вогонь жадання,
Руками стис, що ледь не задихнулась.
Вона пручалась, дивлячись благально,
Від його губ на шиї аж здригнулась.
- Мій брате! Ні! Давай попросиш батька,
Щоб видав він мене тобі за жінку, -
Дівчина все надіялася, бачся,
До розуму достукатися принцу.
- Він не відмовить, ти ж бо спадкоємець,
Прошу тебе, пусти мене, благаю!
Та все дарма. Амнон, немов безумець,
Їй рот закрив і часу більш не гаяв.
Від нетерпіння принц аж застогнав.
- Болить, мій брате? - та його спитала, -
Ще зовсім трохи, ось, ще кілька страв.
Дівчина взяла до руки піалу,
Наблизилась до ліжка, тихо сіла,
Схилилася до брата, ніжно, вправно
Погодувати з ложечки хотіла.
Тарілка - геть! Амнон несамовито
Дівчину враз схопив собі в обійми.
Тамара виривалась, але де там:
Усі її старання безнадійні.
В його очах горів вогонь жадання,
Руками стис, що ледь не задихнулась.
Вона пручалась, дивлячись благально,
Від його губ на шиї аж здригнулась.
- Мій брате! Ні! Давай попросиш батька,
Щоб видав він мене тобі за жінку, -
Дівчина все надіялася, бачся,
До розуму достукатися принцу.
- Він не відмовить, ти ж бо спадкоємець,
Прошу тебе, пусти мене, благаю!
Та все дарма. Амнон, немов безумець,
Їй рот закрив і часу більш не гаяв.
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)