Частина 10
І сталось все... Так швидко і так гидко...
Тамара тихо плакала навзрид.
Амнон піднявся, потягнувся, крикнув:
- Все! Геть пішла! Мені вже не кортить.
Гей, слуги! Де ви! Виставте за двері
Оцю повію. Бачить не бажаю
Її ніколи. Ви глухі тетері?
Мерщій сюди, бо злісно покараю!
- Мій брате! Нащо? Чим я завинила?
Ти ж сам мене до себе запросив.
Чи ж я хотіла? Та ж тепер несила
Мені на люди. Що ти наробив?
Амнон лише зашкірився до неї:
- Хотіла заміж? І не сподівайся!
Чого ти стала? Онде, бачиш? Двері.
Мені ти не цікава. Забирайся!
Тамара тихо плакала навзрид.
Амнон піднявся, потягнувся, крикнув:
- Все! Геть пішла! Мені вже не кортить.
Гей, слуги! Де ви! Виставте за двері
Оцю повію. Бачить не бажаю
Її ніколи. Ви глухі тетері?
Мерщій сюди, бо злісно покараю!
- Мій брате! Нащо? Чим я завинила?
Ти ж сам мене до себе запросив.
Чи ж я хотіла? Та ж тепер несила
Мені на люди. Що ти наробив?
Амнон лише зашкірився до неї:
- Хотіла заміж? І не сподівайся!
Чого ти стала? Онде, бачиш? Двері.
Мені ти не цікава. Забирайся!
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)