Частина 12
Тамара тихо в себе увесь час
Проводила і з дому не ходила.
Сумна, змарніла. Вже не те дівча,
Яке щасливо так життю раділо.
Навідався до неї рідний брат
(Авесалом ім'я). І мама, й тато
Одні були для них. Він знав: навряд
Амнону від царя прийде розплата.
- Чи, сестро, ти при розумі була,
Коли із ним заміжжя забажала?
Та ж за законом смерть би вмить прийшла,
Якби з Амноном на рушник лиш стала...
- Невже ти, брате, думаєш, не знаю
Законів наших, звичаїв, традицій?
Надіялась, що поки замовляю
Йому я зуби, хтось та нагодИться.
- То он як... Зрозуміло все тепер.
Чекай-но, брате, ще тебе зустріну...
В очах його побачивши химер,
Тамара миттю впала на коліна:
- Мій брате! Не роби хоч ти дурниць!
Забудь за це, прошу... - і знову сльози.
- Не бійся, сестро, за усіх дівиць
Спокута його стріне при дорозі.
І все притихло... Ніби як забули
Історію. Та якось в час нічний
Палацом страшні вісті промайнули,
Що спадкоємець десь пропав з очей.
Проводила і з дому не ходила.
Сумна, змарніла. Вже не те дівча,
Яке щасливо так життю раділо.
Навідався до неї рідний брат
(Авесалом ім'я). І мама, й тато
Одні були для них. Він знав: навряд
Амнону від царя прийде розплата.
- Чи, сестро, ти при розумі була,
Коли із ним заміжжя забажала?
Та ж за законом смерть би вмить прийшла,
Якби з Амноном на рушник лиш стала...
- Невже ти, брате, думаєш, не знаю
Законів наших, звичаїв, традицій?
Надіялась, що поки замовляю
Йому я зуби, хтось та нагодИться.
- То он як... Зрозуміло все тепер.
Чекай-но, брате, ще тебе зустріну...
В очах його побачивши химер,
Тамара миттю впала на коліна:
- Мій брате! Не роби хоч ти дурниць!
Забудь за це, прошу... - і знову сльози.
- Не бійся, сестро, за усіх дівиць
Спокута його стріне при дорозі.
І все притихло... Ніби як забули
Історію. Та якось в час нічний
Палацом страшні вісті промайнули,
Що спадкоємець десь пропав з очей.
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)