Виходила мати в поле
LitcoG8
Виходила мати в поле, Виходила з хати. Виходила рано в ранці Жито дожинати. Виходила, Та й з усердям кутала дитину, Щоб не дай боже не хворіла У лиху годину. Жала жито, та й співала - Час спливає швидше. Промовляла замовляння, Щоб не стало гірше. За детиноньку молила, Аж мокріли очі. Ясним розумом молила, Голосом співочім. І за неньку помолила Мовою соловїной, Щоб лiтали дикі птахи Вільно Україною. Запиталася у долі, -"Як стерпіти муки?" -"Коли панськії кайдани Лишать мої руки?" Запитала, та й втирала Хусткой мокрі очі. Витирала, та й співала Голосом співочім. Ясним розумом співала, Мовою солов'їной. Щоб летали дикі птахи Вільно Україной.
2019-03-18 21:33:03
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Фія
Це не вірш, це щось прекрасне!😍🔥
Відповісти
2019-03-20 08:31:04
Подобається
LitcoG8
@Фія Мерсі
Відповісти
2019-03-20 08:35:10
Подобається
Інші категорії
Філософські Історичні Пейзажні Вірші в прозі Любовні Для підлітків
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4693
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2341