1
Його сміх. Чому він настільки пустий? Хоча в ньому є крапля радості. Навіщо йому це?
Дивний шум, що це? Катрін переривчасто дихала. Відкривши очі вона побачила туж саму картину, що й три дні тому. Висока шафа й портрет жінки й чоловіка вкотре змушували пробігтися мурашкам по її тілу.
Глибокі рани від шнурків на руках і ногах були не такими болючими, як думка про її доньку. Навіщо вона йому? Чому він одразу її не вбив? Навіщо грає в ці брудні ігри ?
Двері прочинилися. Знову це противне обличчя. Знову цей противний бульйон. Вона розуміла чого він хоче. Він хотів аби вона підкорялася йому, щоб їй було так само боляче, як і цій потворі.
Він годував її з іржавої ложки, але яка різниця? Голод брав своє. Лише один раз в день він давав їй це холодний бульйон. Лише декілька ложок, а далі знову ці муки.
Взявши батіг він замахнувся. Пролунав свист. Вона знала, це ще легко, зараз почнеться його задоволення. Ще один удар. Їй бридко дивитися на це обличчя, яке розперала усмішка. Її крик розлігся луною по кімнаті.
Ще раніше було зрозуміло, тут нікого немає, окрім неї і цього нелюда. Тепла кров потекла з найглибшої рани. Нарешті він задоволений.
Єдине, що вона хотіла в ту хвилину – провалитися крізь землю. Тіло було надто напружене і пекло від болю.
* Потрібно розслабити тіло. Стане легше *
Ще один удар, в очах потемніло. Невже це кінець?
* Ненавиджу тебе. Ненав...*
Очі Катрін закотились, а голова впала на оголенні груди. Біль відпустив. Стало легше. Можливо так і мало бути?
Дивний шум, що це? Катрін переривчасто дихала. Відкривши очі вона побачила туж саму картину, що й три дні тому. Висока шафа й портрет жінки й чоловіка вкотре змушували пробігтися мурашкам по її тілу.
Глибокі рани від шнурків на руках і ногах були не такими болючими, як думка про її доньку. Навіщо вона йому? Чому він одразу її не вбив? Навіщо грає в ці брудні ігри ?
Двері прочинилися. Знову це противне обличчя. Знову цей противний бульйон. Вона розуміла чого він хоче. Він хотів аби вона підкорялася йому, щоб їй було так само боляче, як і цій потворі.
Він годував її з іржавої ложки, але яка різниця? Голод брав своє. Лише один раз в день він давав їй це холодний бульйон. Лише декілька ложок, а далі знову ці муки.
Взявши батіг він замахнувся. Пролунав свист. Вона знала, це ще легко, зараз почнеться його задоволення. Ще один удар. Їй бридко дивитися на це обличчя, яке розперала усмішка. Її крик розлігся луною по кімнаті.
Ще раніше було зрозуміло, тут нікого немає, окрім неї і цього нелюда. Тепла кров потекла з найглибшої рани. Нарешті він задоволений.
Єдине, що вона хотіла в ту хвилину – провалитися крізь землю. Тіло було надто напружене і пекло від болю.
* Потрібно розслабити тіло. Стане легше *
Ще один удар, в очах потемніло. Невже це кінець?
* Ненавиджу тебе. Ненав...*
Очі Катрін закотились, а голова впала на оголенні груди. Біль відпустив. Стало легше. Можливо так і мало бути?
Коментарі