3
Його холодні руки затиснули її горло. Вона не в перше помічала почервонілість на його долонях. Напевне в нього був порушений кровообіг . Хвороба Рейно не була для нього проблемою.
Він вийшов. Стефані почула шевеління позаду себе. Бетті була ще жива, жінка прошепотіла до неї.
— Дякую.
— Нема за що. Чи намагався тебе ще хтось врятувати? — хрипким голосом запитала Стеф.
— Ви перша. З моїм чоловіком все гаразд?
Агент ФБР не встигла відповісти. До кімнати зайшов їхній утримувач. Він не був жорстокий з ними. Єдине чого він хотів це грошей.
— Досить. — викрикнула Стефані.
— Що? Стеф, з тобою все гаразд? — стривожано запитав Брайан.
— Я перепрошую.
Дівчина навіть не помітила, як їхала в машині свого напарника. Ніч прийшла непомітно. Вона навіть не обдивилась місце злочину. Знову ці спогади. Її психолог Джеймс казав, аби вона боролася з ними, але зараз це було не можливо.
— Ти була ніби не тут. З тобою ЗАРАЗ все гаразд? Мене турбує твій стан. Де та Стеф? Ти вже вкотре після... — він затих, бо зрозумів свою грубість.
— Я... – вона не змогла продовжити.
— Я хочу тобі як найкраще. Я намагаюся допомогти, але тобі, ніби, не потрібна моя допомога. – спокійніше продовжив він.
— Я задумалась. Я не можу це терпіти. Ці думки не покидають мою голову. Мені боляче. Ти розумієш це? Я маю адаптуватися. Думаєш, мені було легко терпіти знущання на камеру заради грошей?
— Пробач. Ти для мене завжди була...
Стефані вже не слухала. Сил не було, вона заснула. Її машина десь в невідомому для неї місці, справа, нова жертва: вже нічого не цікавило її.
Він вийшов. Стефані почула шевеління позаду себе. Бетті була ще жива, жінка прошепотіла до неї.
— Дякую.
— Нема за що. Чи намагався тебе ще хтось врятувати? — хрипким голосом запитала Стеф.
— Ви перша. З моїм чоловіком все гаразд?
Агент ФБР не встигла відповісти. До кімнати зайшов їхній утримувач. Він не був жорстокий з ними. Єдине чого він хотів це грошей.
— Досить. — викрикнула Стефані.
— Що? Стеф, з тобою все гаразд? — стривожано запитав Брайан.
— Я перепрошую.
Дівчина навіть не помітила, як їхала в машині свого напарника. Ніч прийшла непомітно. Вона навіть не обдивилась місце злочину. Знову ці спогади. Її психолог Джеймс казав, аби вона боролася з ними, але зараз це було не можливо.
— Ти була ніби не тут. З тобою ЗАРАЗ все гаразд? Мене турбує твій стан. Де та Стеф? Ти вже вкотре після... — він затих, бо зрозумів свою грубість.
— Я... – вона не змогла продовжити.
— Я хочу тобі як найкраще. Я намагаюся допомогти, але тобі, ніби, не потрібна моя допомога. – спокійніше продовжив він.
— Я задумалась. Я не можу це терпіти. Ці думки не покидають мою голову. Мені боляче. Ти розумієш це? Я маю адаптуватися. Думаєш, мені було легко терпіти знущання на камеру заради грошей?
— Пробач. Ти для мене завжди була...
Стефані вже не слухала. Сил не було, вона заснула. Її машина десь в невідомому для неї місці, справа, нова жертва: вже нічого не цікавило її.
Коментарі