101.

Людмила Баглай

✍ На полотні життєвої дороги, Лягли орнаментом події і тривоги... На ньому кожен візерунок, Це долі нашої нам подарунок... У кожного із нас свої дарунки, Які вже з долею твої стосунки... Змінити це ніхто невзмозі, Тому щодня в пересторозі... Вони яскраві, незабутні, Веселкою лягли на полотні... А може чорно-білі та сумні... Встеляють шлях життєвий твій... 06.07.2022

2023-01-29 15:07:46

Інші вірші поета

Батько... 189. ВОГНЯНА КОЛІСНИЦЯ 229.

Інші поети

泽明王

@WangZeMing_Z85

Інга

@troubled_soul

Макс Фолс

@pr_mikhailovich

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5123

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

2351