264.

Людмила Баглай

✍✍✍💙💛 Ніч огорнула тихо усю землю, В міцні обійми темнії свої... А місяць в небі, вічний поводир, Стежину в полі ясно освітив... Вона веде до рідного порогу, Де народився й виріс ти... Веде туди, де відчуваєш спокій, Душа твоя і серце не болить... Лиш рідний край, загоїть твої рани... І всі тривоги і печалі забере... Ніде так добре не буває, Ти це відчув і оцінив тепер... Тут все довкола рідне і твоє, Тобі наснаги й сили додає... І в тебе наче крила виростають, До нових звершень йдеш вперед... 08.02.2023

2023-02-11 19:15:24

Інші вірші поета

261. 273. ЖАХІТТЯ ВІЙНИ 228.

Інші поети

Nazar Pytsyk

@bez_talanta

Катерина Данилевська

@Bookish_Phoenix

Eleanor Rigby

@ouvrir_son_coeur

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3919

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2019