264.

Людмила Баглай

✍✍✍💙💛 Ніч огорнула тихо усю землю, В міцні обійми темнії свої... А місяць в небі, вічний поводир, Стежину в полі ясно освітив... Вона веде до рідного порогу, Де народився й виріс ти... Веде туди, де відчуваєш спокій, Душа твоя і серце не болить... Лиш рідний край, загоїть твої рани... І всі тривоги і печалі забере... Ніде так добре не буває, Ти це відчув і оцінив тепер... Тут все довкола рідне і твоє, Тобі наснаги й сили додає... І в тебе наче крила виростають, До нових звершень йдеш вперед... 08.02.2023

2023-02-11 19:15:24

2

0

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

2066

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5602